Укажіть складне речення з різними зв’язку, яке складається з п’яти частин. варіанти відповідей збираючи книжки, я почув, як надворі загуркотів віз, як заскрипіла наша хвіртка, обізвалась радісно качка, загупали швидко кроки, забряжчали одні й другі двері, і на порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна мар’яна. долгорукий ждав, поки вгамується завірюха, тим часом князь ростислав мав готувати в суздалі дружину для походу на південь, добирати коней, ладнати сани й лижви для воїнів, яких князь юрій щоразу набирав з простого люду. а коли виїхав із лісу на широку поляну, що високим пагорбом обривалась над ірпенем, із грудей вирвався радісний стогін-клекіт: на тому березі, за широкою, приметеною снігом ірпінською заплавою, темніли знайомі хатини, з димарів піднімалися в небо сизо-бурі передвечірні дими. ось і наша сіножать, вона тулиться до річечки, за якою починаються луги сусіднього села, отого, що у війну було спалене вщент.

відповідь:

третій підходить точно.

Єбагато стежинок різних та одна лише з них моя.                                          цей вислів, підштовхує нас до філософських роздумів. яку   стежинку потрібно вибрати по життю.  наше життя - це неначе безкрає поле, таке квітуче й світле.           але перед нами постає питання, як знайти цю стежку?                                                       а відповідь дуже проста.   ми починаємо свій шлях ще з малечку, потім йдемо в школу, захоплюємося цікавими книгами, та добуваємо з них цінні знання.  щастя людина залежить від того чи віднайде вона своє покликання. скільки людина живе, стільки вона й вчиться. і немає такого віку, щоб людина не могла здобувати знання. кожна людина розвивається і перед   нею відкриваються різні стежинки, але потрібно вибрати лише одну…  ту  єдину,  яка дійсно  зробить життя щасливим.

На просторій, світлій галявині виріс могутній дуб із кремезним стовбуром і міцними розгалуженими гілками, які підгримують густу крону. це найгарніший дуб в усій діброві, саме про такі дерева складали в народі пісні, а поети писали вірші. дуб — дивовижне дерево. адже виріс він із малесенького, але щасливого жолудя (далеко не всі жолуді проростають), якого загубила чи сойка, чи білочка і не знайшов дикий кабан. кількома гілочками піднімався він під небо, такими тонесенькими, що дивовижно, як вони тримаються, а найменша гілочка накрилась величезним дубовим листком.  дуб — сонцелюбне дерево, його плоске широке листя дає можливість світлу пройти крізь нього до самої землі, де росте безліч більш дрібних рослин, а коріння дружить із грибами, і тому в дібровах так багато боровиків, лисичок, груздів.  якщо нападе на дерево гусінь, інші дерева можуть загинути — лише не дуб. він виживе — того ж літа на ньому з'являться листочки. дуб не загине навіть тоді, коли його зрубають лісоруби.  залишиться тільки пеньок!   пройде час — і від пенька потягнуться до сонця листочки: це прокинуться "сплячі" бруньки, які десятиліттями, а то й віками чекали свого часу. одна, найсильніша, гілка стане в майбутньому новим стовбуром.  у багатьох народів світу дуб шанується як символ могутності, мудрості і довголіття.  огорожа навколо дуба; зроблена дбайливою людською рукою, — то символ єднання природи з людиною. цей дуб прожив кілька століть — хай живе й далі і дарує людям радість.