Сразбором предложения, нужна схема 1. прилинь додому в солов'їний день, хай зрозуміє тут твоя дитина: до дідових і бабиних пісень подібно дуже мова солов'їна 2. зібралися руські князі на дніпрі, на зарубі, а звідти пішли низ до острова варязького, а потім- до олешшя, і коли переходили дніпро вбрід, то від множества людей не видно було води. нужно, прошу

Жили у країні граматиці українські префікси. було їх дуже багато:   роз-, без-, під-, над-, від-, між-, і були вони поважними, і пишалися собою, бо служили українській мові - одній з найчарівніших мов світу. шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися. але в кожній сім'ї бувають префікси  з-  і  с-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. а коли кликали всіх до роботи,  з-  і  с-  створювали такий безлад у країні! уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось слова! хто перший добіг, той і став. так, кого хочеш, можна збити з пантелику! поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, особливо обурювалися префікси  роз-  і  без-. "ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі! " але вмовляння не . і тоді префікси зібрали велику наукову раду. вони виступали з доповідями, і нарешті ухвалили  правило: префікс  с-  пишеться перед буквами к, п, т, ф, x,  префікс  з-  пишеться перед усіма іншими буквами. і все. з того часу префікси  з-,  с-  і пишуться за такими правилами. бо правила є обов'язковими для виконання.

Діалог про шевченка- привіт! що читаєш? - привіт! та ось «кобзаря» придбав на вихідних. не можу відірватися! - мені теж шевченкові вірші подобаються. у них є щось особливе, якась душевність та мелодійність. - так, вірші чудові. шевченко – справжній талант. я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори! - так! хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та у навчанні. - так і було! ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі. - це правда. проте сам шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі. - та й у нього самого доля непроста була. мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою. - поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. це те, чим шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. тобі ось який вірш найбільше подобається? - ой, та я й не знаю, багато їх! «лілея», «сон», «» та інші. а ти бачив картини шевченка? як тобі? - бачив деякі, і картини, і малюнки. вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. він і портрети малював, і пейзажі. - так, дійсно талановита людина талановита в усьому! це викликає захоплення! - згоден!