Дуже терміново! потрібно написати есе на тему: "гроші. навіщо збирати? де зберігати? на що витрачати? як заощаджувати? "

Діалог 1. Марія та Оксана посварилися через те, що Оксана не схотіла до Марії виконати домашнє завдання. Наступного дня Оксана підійшла до подружки та сказала:
- Даруй, Маріє, що відволікаю, але мені хочеться перед тобою вибачитись. Я була неправа, коли не схотіла до тобі з домашнім завданням.
- Нічого, Оксанко, я не ображаюсь.
- Давай сьогодні ввечрі підемо до мене та я поясню тобі новий матеріал?
- Дуже дякую, з задоволенням!

Діалог 2. Михайлик їхав у трамваї в школу та випадково штовхнув жінку, що стояла поряд:
- Я дуже пере , що сталася така прикрість. Вам не боляче?
- Все нормально, з кожним може статись.
- Дякую за розуміння.

Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пи­шуться одним словом: а)  із часткою же (ж): адже, аж, аніж, ніж, отже, отож, таж, таже, також,, теж, тож; б)  із часткою би (б): аби, мовби, немовби, ніби, начеб, ненаякби, гейби; в)  із часткою то: мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто; г) із часткою що: абощо, тощо, якщо;   ґ) з префіксами: притому, притім, причому, причім, протер зате, затим. деякі сполучники можуть мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, коли б, коли б то, хоч би, хоча б. окремо пишуться всі складові частини в таких сполучни­ках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, тільки що, для того щоб, з тим щоб, з того часу як, з тих пір як, у міру того як. у кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що. сполучники з підсилювальними частками -бо, -но, -то пи­шуться через дефіс: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то. сполучники, що пишуться одним словом, відрізняються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пишуться двома словами, тим, що сполучники членами речення не бувають і на питання не відпові (на питання може відповідати все під­рядне речення, а не сам сполучник), а однозвучні поєднання слів виступають членами речення і відпові на питання. порівняємо два речення: щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (м. коцюбинський). що б не ро­бив, роби тільки найкраще (1. кульська). у першому реченні слово щоб не є членом речення; отже, це сполучник. у друго­му реченні до слів що б можна поставити питання ш о? , вони замінюються повнозначними словами яку 6роботу, отже, це не сполучник, а поєднання займенника що з часткою б. візьмемо ще два приклади: далека, небезпечна путь, — гей,  не зважай, матросе! таж хвилі приязно гудуть, міцні, надійні троси (м. рильський). вночі все та ж декорація світу: море, вершини гір, місяць (о. гончар). у першому випадку слово таж — сполучник, бо на жодне питання саме по собі не відпо­відає. у другому випадку слова та ж відпові на питання я к а? , виступають означенням, тобто це займенник та з част­кою ж, а не сполучник.