Думка про соціальні мережі, чому я їх використовую.​

замість сніданку – стрічка новин у facebook, замість розмов за обіднім столом – фото в instagram. і до речі, обід туди ж. як то кажуть: не сфоткав – не з’їв. за останні десять років наше життя круто змінилося. і сьогодні, напевно, вже у кожного є своя сторінка в соціальних мережах. і не одна: тих нині багато. навіть жарти на кшталт «зайшов на п’ять хвилин, а вийшов о четвертій ранку» стали бородатими.

кажуть, залежність від соціальних мереж не слабкіше, ніж у курця від сигарет. у штатах навіть придумали спеціальний термін – facebook addiction disorder, що перекладається приблизно так: «розлад facebook-залежності». втім, у кого як: замість facebook може бути будь-яка інша соціальна мережа.

завдяки інтернету та соцмережам ми практично миттєво отримуємо інформацію. і її багато. дуже багато. і здорово, що ми живемо у такий дивний час, коли можемо постійно бути на зв’язку та дізнаватися про життя друзів і близьких з їх постів у соціальних мережах. але усе має зворотний бік. це теж обговоримо.

сьогодні розбираємося у тому, як ми перетворюємо своє життя на велику рекламну кампанію в соцмережах, та чому немає сенсу мріяти про бездоганне тіло (а чи дійсно воно як у, наприклад, «тієї з беверлі-хілз», або про машину на кшталт тачки однокласника, якою він любить похвалитися на своїй сторінці. подивимося, як соціальні мережі впливають на суспільство й кожного з нас окремо, що вони можуть дати, а що – забрати. ну і як ними користуватися, щоб витягти для себе максимум користі: усе ж таки без них у xxi столітті, погодьтеся, зовсім ніяк.

з

звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. в думках головного героя льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой.у нього є два вірних супутники: старий вчений , який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. старий чоловік спроможний бачити світ як і льонька. , побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.

можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. коли настає трагічний момент і залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери.цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. автор також показує, що людина спроможна її побачити. достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.

ознаки вихованої людини.

ввічливість: саме вона не дає нам сваритися з кожного приводу, змушує тримати в собі злість і роздратування, саме вона сприяє виникненню поваги. ввічливість буває як вроджена (від душі), так і набута (від виховання).

такт: він підказує нам лінію поведінки щодо оточуючих нас людей, і особливо делікатний підхід до кожної людини. тактовність – це завжди межа, перейшовши яку, можна сильно образити людину. тому цю межу завжди потрібно відчувати і дотримуватися. саме почуття такту дозволяє нам зрозуміти, що реакція людини на наші дії не зовсім та, яку ми очікували, і пора б вибачитися.

хороші манери: джонатан свіфт писав: «добрими манерами володіє той, хто найменшу кількість людей ставить у незручне становище». є багато дрібниць, які ви можете робити вдома на самоті, але не в присутності інших людей. наприклад – голосно співати, чистити нігті або сякатися.

скромність: не плутати з сором’язливістю або боязкістю! скромна людина ніколи не підкреслює свою перевагу, не прагне здатися краще або розумніше за інших. вона не вимагає собі якихось привілеїв чи послуг, але в своїх принципах завжди залишається твердою.

пунктуальність: це одна зі сторін хороших манер і ввічливості. запізнення допустимо тільки за дуже поважною причиною, всі інші виправдання з поганою звичкою запізнюватися – просто ознака поганого тону.

вихована людина – це зріла особистість, яка дотримується інтереси інших людей і норми поведінки в суспільстві. щоб бути вихованим, потрібно мати бажання кожен день рости і вдосконалюватися. а ви – вихована людина ?