Поясніть прислів'я : "здоров'я маємо - не дбаємо, а стративши - плачемо".

здоров"я це найважливiший скарб в життi.i коли ми палимо,вживаємо рiзнi алкогольнi напоi ми його вбиваємо цим самим.нам завжди кажуть,намагаються донести,що це погано i закiнчиться все дуже плачебно,але ми робимо вигляд,що цього не чуємо або просто не хочемо чути.а вже коли ми починаємо хворiти або в нас народжується дитина хвора,або взагалi не можемо мати дiтей ми починаємо плакати,шукати виновних,розумiємо,що просто не берегли своє здоров" вже пiзно,дуже пiзно 

втративши.

це прислівя правильне.майже всі люди наслідують це прислівя.

коли людина має здоровя вона не дбає про нього.а коли втратили-плачемо.

тож давайте турбуватися про своє здоровя поки воно в нас є!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) орфографическая запись слова:   банан 2) ударение в слове:   бан`ан 3) деление слова на слоги (перенос слова):   ба-нан 4) фонетическая транскрипция слова банан :   [бан`ан] 5) характеристика всех звуков:   б  [б]   - согласный, твердый, звонкий, парный а  [а]   - гласный, безударный н  [н]   - согласный, твердый, звонкий, непарный, сонорный а  [`а]   - гласный, ударный н  [н]   - согласный, твердый, звонкий, непарный, сонорный5   букв,  5   звук

Я вважаю дуже глибокою й точною думку видатного вченого та філософа Арістотеля, що кожна людина може зробити ту чи іншу помилку, та лише дурні й надалі обстоюють її, навіть знаючи вже, що вона хибна. Додам тільки, що кожен із цих дурнів по-різному нерозумний.

По-перше, є настільки вперті люди, які, навіть знаючи про хиб­ність своїх думок, через самозакоханість та егоїстичність напо­лягають на помилкових твердженнях, уважаючи нісенітницею те, що вони взагалі можуть помилитися.

Насправді я дуже часто бачу тих, кому важко, нестерпно визна­вати власні помилки. Наприклад, моя найкраща подруга Марія. Якось ми з нею посперечалися про пісню групи «Роллінг Стоунз», у якій вона деякі слова співала неправильно. І навіть тоді, коли я відшукала текст пісні та показала Марії, вона все одно пирхала й наполягала на своєму.

По-друге, бувають не дуже розумні люди, які, почувши певне твердження, починають направо й наліво поширювати його, не усвідомлюючи помилковості або примітивності самої думки. Хоч у такому разі вони, дивлячись на інших зверхньо, почуваються най­розумнішими, та насправді не є такими.

Яскравих прикладів цього чимало в п’єсі «Мина Мазайло», де Микола Куліш засуджує міщанство та національну упередже­ність. Для себе я визначила в цьому творі ще одну проблему — проблему неправильності думки, світогляду, заснованих на сприйнятті лише зовнішньої форми явища. Таке сприйняття властиве тьоті Моті, Мині Мазайлові, його дружині та навіть Ри­пі. У їхній самовпевненій міщанській пихатості насправді вияв­ляється бідність думки й обмеженість.

Отже, кожен може помилитися, і це природно.