Чи подобаеться тобы вчитись у школыю. чому?

мени подобаеться учитися у школи\ тому що у школи я дизнаюся багато нового и цикавого\якбир я не ходила до школи то я б не вмила читати писати и рахувати\наука набута в школи знадобиться на м у майбутньому\ недарма кажуть знання це- найбильший скарб\

я люблю навчатись у школі, тому що я отримую необхідні для мене знання.в майбутньому я хочу стати освідченою, розумною, а насам перед інтелектуальною людиною. у меня є чудові вчителі, які направити мене на правильний шлях. я хочу отримувати гарні оцінки та радувати цим своїх батьків. я закликаю вас:   вчіться! є навіть таке прислів*я : "пів віку живи, пів вчися"

Ліс - це легені нашої планети адже за до лісів, повітря стає чистим, без шкідливих речовин. Ліс потрібно, берегти, не смітити в ньому, не вирубувати дерев. А якщо б лісів не було? Тоді наша планета, була подібна до пилу, бо в ній дихати було б нереально. Кожного разу, різноманітні шкідливі, небезпечні для нашого здоров'я речовини, які шкодять і нашому організму, і природі.

Існують правила, поведінки в лісі. Не смітіть, не розпалюйте багаття. Через вогонь дуже багато знищено лісів, і через неуважність людей.

Не засмучуйте лісів, бережіть іх.

Объяснение:

Цей ведмiдь спить на березi рiки не тiльки взимку, а й улiтку, коли, здається грiх не проснутись, i не поласувати доспiлими ягодами та медом диких бджіл, вгамувавши спрагу блакитною рiчковою водою (Є. Гуцало «Княжа гора»). 2. Тодi лавошник iзнадвору замкнув крамницю на двi кутi залiзнi штаби, зайшов до крамницi через пiдсобку, випив одним духом пляшку пива й заїдаючи пряним iржавим оселедцем заплакав їдучими, як руда сiль на iржавому оселедці, сльозами (Є. Гуцало «Княжа гора»). 3. То грудьми на нiй полежу, то на спину перевернуся – i легше менi зробиться малому не так болить побите тiло (Г. Тютюнник «Вир»). 4. Був би, думаю i я голубом, полетiв би матерi прохати, щоб забрала мене звiдси... (Г. Тютюнник «Вир»). 5. Вiн зайшов у свою кiмнату-кабiнет i не роздягаючись, а тільки повiсивши на цвяшок шапку, сiв за стiл з тим почуттям заклопотаностi i вiдповiдальностi, яке охоплювало його кожного разу, коли вiн поринав у турботи дня (Г. Тютюнник «Вир»).