Творча робота на тему: людина істота і духовна і матеріальна

спокус навколо багато, та чи не на те ми тренуєм свою силу волі аби їм не піддаватися? іноді дійсно важко перебороти якісь матеріальні потреби, але якщо вони суперечать духовним, потрібно шукати компромісу із власним сумлінням.

я вважаю, що лише та людина може бути   щаслива, яка знайшла для себе   золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним.   ніяка з цих складових не повинна переважати іншу, томущо лише рівновага є запорукою гармонійного життя людини

Чому потрібно вивчати іноземну мову

Знання декількох мов, крім своєї рідної, вважаю за необхідне. І чим більше людина знає мов, тим більше в неї можливостей. Деякі люди вивчають мови тому, що їм потрібно це для роботи, інші подорожують за кордоном. Усі, хто знають багато іноземних мов, можуть розмовляти з людьми з інших країн, читати твори закордонних авторів, що робить ширшим світогляд.

У наші дні іноземні мови відіграють велику роль: ми живемо в такий час, коли дедалі ширше розвиваються зв'язки з різними країнами і народами.

З усіх світових мов я виділяю англійську. Вона стала найважливішою мовою світу, мовою політичних, наукових і торговельних відносин. Це мова комп'ютерних технологій. Багато наукової літератури написано англійською мовою. Кожному кваліфікованому фахівцю потрібно знати цю мову.

Вивчення іноземних мов — нелегка справа. Це тривалий процес, який вимагає багато часу і зусиль.

Але я хочу сказати ще й про інше.

Чи треба знати мову того середовища, у якому ти живеш? Чи потрібна росіянину українська мова, якщо він живе в Україні (і зовсім не тому, що українська мова — державна), українцю і росіянину, що живуть, скажімо, в Узбекистані, Латвії або Молдови, узбецька, латиська або молдавська? Я вважаю: безумовно, неодмінно.

Це й повага до народу, поруч з яким живеш, і просто життєва необхідність. Усяка мова цікава. Знання декількох мов дає можливість краще зрозуміти себе і навколишній світ.

Объяснение:

кожний з нас неодноразово чув або й сам ставив таке запитання.

пояснення були і будуть різні. аналогічне ж запитання до ісуса христа

сформулював прокуратор понтій пилат. «і сказавши це, він знову вийшов до

юдеїв і заявляє їм: жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу»

(івана 18: 38).

сьогодні, коли християнська спільнота світу, вірні церкви христової –

католики, протестанти, православні та греко-католики нашої країни

урочисто вшанували свято світлого воскресіння христового, таке

традиційне запитання знову актуалізується. у цьогорічній пасхальній

радіопередачі «благовіст» (1 травня 2016) про сутність божої істини ще

раз нагадав християнам святіший патріарх київський і всієї руси-україни,

предстоятель української православної церкви київського патріархату

(упц-кп) філарет (денисенко).

згадаємо слова теолога, філософа і письменника сорена к’єркегора

(1813-1855) (данія): «чи можна з історії дізнатися що-небудь про христа?

ні, чому ж? тому що взагалі нічого не можна знати про христа. він –

парадокс, предмет віри, доступний тільки для віри. будь-яке ж історичне

повідомлення є повідомлення знання, отже, із історії не можна нічого

дізнатися про христа. щоб ми не дізналися про нього, чи мало, чи багато,

не дізнаємося нічого про нього такого, яким він був воістину. таким

чином, дізнаєшся про нього щось інше, аніж те, хто він є, отже, нічого

не дізнаєшся про нього або дізнаєшся про нього неправильне… про нього

нічого не можна знати, в нього можна тільки вірити». вчений також

стверджував, що особистість набуває себе в бозі. за словами теолога, на

шляху до бога людина долає три стадії пізнання свого існування:

естетичну, етичну та релігійну. а ще пам’ятаєте христове: «твоя віра

спасла тебе; іди в мирі! » (луки 8: 50). віра – засіб єднання людини з

богом. вона робить кожного з нас невід’ємною суттю цілого.

так, з одного боку, перед запитанням до ісуса христа: «а що таке

істина? » пилат запитав його: «то ти цар? ісус відповів: ти сам кажеш, що

[я] цар. я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити

про істину. кожний, хто від істини, слухає мого голосу» (івана 18: 37). з

іншого, – пилат   повірив/не повірив в остаточну істину сина божого,

зрештою, опосередковано або й безпосередньо про це свідчать всі

євангелісти: «невинний я в крові цього праведника! [ісуса

христа] (матвія 27: 24)»; «але що злого вчинив він? » (марка 15: 14); «яке ж

зло він зробив? нічого вартого смерті не знайшов я в ньому» (луки

23: 22)»; «жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу» (івана

18: 38).

автори біблійної енциклопедії брокгауза (фріц рінекер та герхард

майєр) стверджують, що у біблії відсутні суперечки про ісуса, подібні до

тих, які ведуть філософи. запитання пилата: «що таке істина? » – відразу

проявляється у своїй глибокій неістинності як фактичне уникнення ісуса,

яка й повстає перед прокуратором в образі ісуса христа. натомість, він –

ісус христос у біблії пізнається, відкривається, переживається,

здійснюється

у свій час святий, отець і учитель церкви (молодший брат св. василія

великого) григорій ніський на запитання: «що є християнство? » –  

відповів: «уподібнення богу в міру людського єства». у цих словах

зафіксовані дві аксіоми: 1) християнства нема без христа; 2)

християнства нема без людини, яка прагне уподібнитися христу настільки,

наскільки це можливо її природі.

подробнее - на -