Коли треба попросити або запитати, то (треба продовжити коли прохання виконано, то

коли треба попросити або запитати, то ти повинен сказати будь-ласка. коли прохання виконано, то потрібно подякувати.

Останнім часом нам доволі часто доводиться чути суржик від своїх ровесників, а й навіть старших людей. Все більше і більше людей звикають до неправильних слів. Ми бачимо неграмотність в телефонних повідомленнях і при розмові віч-на-віч. Навіть не задумуючись ми ці слова також дуже часто використовуємо. Їх вже можна назвати словами-паразитами.

Я гадаю, що суржик—це аж ніяк не незнання мови, але може бути як мовні лінощі так і підліткова хвороба. Мовні лінощі тому, що часто коли нам пише друг або подруга ми лінуємося відписати повним словом і, наприклад замість слова ,,дякую'' пишемо ,,спс'' і тому подібне. Ми так робимо тільки тому, що так нам легше і швидше, і не зважаємо на те, що це і виглядає і звучить м'яко кажучи не гарно. А на рахунок підліткової хвороби, то я можу сказати що дехто думає, що якщо він скаже грамотно, то його однолітки засміють. Я вважаю що це жахливо, тому що під їхнім впливом ми вже і забуваємо правильні слова.

Тому висновок один, не зважайте на думку оточуючих і боріться з лінню!

Кличе, манить нас сонечком рідна земля. (Кличе, манить - однорід.)
Повільно й тихо сонце сходить.
Учуся в світі жити у квітів і пташок.
На схилах Дністра нас зустрінуть трави і квіти.
Вечірнє сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило.
Є в «Кобзарі» і про гайдамаків, і про Підкову, і про Гамалію. (І про гайдамаків, і про Підкову, у про Гамалію - однорід.)
Теє слово всім давало то розвогу, то пораду. (То розвогу, то пораду - однорід.)
На вустах розцвітає слово і любистково, і барвінково. (І любистково і барвінково - однорід.)