Іть скласти казку про пригоди іменника

одного разу до дієслова прийшла несподівана думка: «я найважливіша частина мови». чому, запитаєте ви, дієслово так вирішило? а тому, дорогі друзі, що на свято рідної мови до нього завітав «хитрий лис» прикметник. ось що він йому запропонував: «друже дієслово, а чи ти знаєш, що ти найважливіша, найгарніша та найпрацьовитіша частина мови! »-      та що це ти таке кажеш, брате прикметнику? – здивувалося дієслово.-      а ти сам розсуди. без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна з нього зрозуміти, чи робилось там щось, чи щось робиться? -      як це? – не переставало дивуватися дієслово.-      а ось так, послухай речення: галя квіти теплою водичкою.-      що теплою водичкою? – запитало дієслово.-      ось бачиш, не зрозуміло. чи вона поливала чи полила, чи, може, взагалі вона їх ошпарила, – засміявся прикметник.-      так, ти правий! – гордо мовило дієслово. – що ж ти пропонуєш, прикметнику? -      та так, що ж я можу запропонувати такій поважній частині мови, звичайно, бути царем над усіма частинами мови.-      хто ж мене царем проголосить? і як на все це подивиться наш брат іменник.-      наших маленьких друзів: займенника прийменника та сполучника – я беру на себе, – гордо мовив хитрун прикметник. іменника ми приборкаємо, довірся мені, – прищурив своє праве око прикметник та й пішов так швидко, як і прийшов.о, ось тепер дієслово міркувало собі, як на його прекрасній голові засяє корона величі царської.прикметник тим часом побіг до іменника і став йому нашіптувати: « ой іменничку, щось там лихе задумав наш спільний братик дієслово. хоче, щоб його царем проголосили! »  -      та ні, то все побрехеньки, – відсахнувся іменник.ось я тобі братику правду кажу, хоче, хоче, сам мені казав сьогодні, що він основна частина мови, найголовніша! -      звісно без дієслова речення втрачає сенс, але коли без мене, воно теж незрозуміле, – заперечив іменник.-      так-так, от і я кажу, що тобі треба царем бути, – крикнув наостанок і побіг «хитрий лис» прикметник до прийменника, займенника.  прислівника, числівника та сполучника, що мешкали разом і вели спільне господарство.і ось зібралася рада частин мови, щоб вирішити головне питання: хто ж найважливіший – дієслово чи іменник? кому царем бути? одні кричать: «іменнику! », інші «дієслову! » а прикметник тільки посміхається, що таку кашу заварив.мабуть і зараз би вони сперечались, якби не чарівниця, ім’я якої зв’язна мова. прилетіла вона на своєму вірному коні тексту і мовила: «ви, братики, послухали хитруна прикметника, який гарно говорить, але заздрить всім вам і тому вирішив вас пересварити. ти, дієслово, важлива частина мови, без тебе не можна зрозуміти, яка дія відбувається чи відбулася, але поміркуй, чи мало б ти таку вагу, якби не було іменника, чи можна було б зрозуміти, про що чи про кого говориться в реченні? а без інших частин мови, чи гарним було б наше мовлення, чи зрозумілою думка, чи вірно передавалась би дійсність? чи згодні ви, друзі, зі мною? »-      і справді, чого ми тут репетуємо? – засміявся веселун займенник, його підтримали інші.-      а ти, прикметнику, будеш суворо покараний, віднині тобі вічно слугувати іменнику в реченні, хоч ти гарна частина мови, але тобою треба користуватись дуже обережно! – суворо сказала чарівниця зв’язна мова.з того часу між усіма частинами мови панує мир та

1) казала  мама: "дурниць не говори! ", а я лиш мовила, що диво все ж існує 2)коли я діставав ключ  з кишені, то у мене над головою пролітав ключ  лелек, що відлітали у далекі південні краї, а потім я відчув щось тверде під ногами: то був чийсь розвідний ключ. 3) "  -  ти його любиш, а він тебе ненавидить, ти йому віриш, а він сумнівається в тобі, ти йому вірна, а він тобі зраджує - то навіщо він тобі потрібен? ". "  - все дуже просто: я люблю і вірю, так, як ти й сама щойно сказала". сподіваюсь, що змогла ))

Єв нашому житті такі явища, без яких людське існування уявити практично неможливо. і це зовсім не якісь матеріальні цінності, їжа чи побутові речі, це засоби комунікації, які роблять нас по-справжньому щасливими, радісними і такими, які хочуть продовжувати жити день від дня. звичайно, одним із таких явищ є сміх. кожен з нас на власному прикладі може переконатися в тому, наскільки приємнішим стає життя, якщо в ньому є над чим посміятися і чому порадіти відповідно.не даремно люди кажуть, що сміх продовжує людське життя. це дійсно так, з цим можна безумовно погодитися. сміх корисний для тіла людини. кожен може пригадати власне життя і те, як йому довелося посміятися в компанії друзів або кого-небудь ще. думаю, що кожен з нас може згадати, наскільки піднімався тонус його власного тіла, наскільки краще ставало йому на душі, і як добре він проводив час, коли сміявся. звичайно, все це позначається на здоров’ї людини. здається, наукові дослідження вже довели, що чим більше людина за життя сміється, тим довше вона живе. у цьому немає нічого дивного. думається, що наука ще не раз отримає докази і підтвердить цю приємну гіпотезу.але сміх це не тільки корисно, приємно тощо. сміх і пов’язаний з ним людський гумор мають величезну користь. вся справа в тому, що сміх не народжується сам по собі. як правило, сміх є всього лише наслідком, а причиною є дотепність. люди сміються тоді, коли чують, як хтось сказав щось дотепне. слід зазначити, що дотепність є ознакою великого розуму. побачити в житті щось таке, що можна звести до жарту – це велике вміння, це можливість аналізувати життя, знаходити в ньому безглуздя і оголювати їх перед особами своїх слухачів. практичне життя тільки підтверджує, що, як правило, великі жартівники є не просто блазнями, але й людьми, які мають великий і сильний розум, який може впоратися не тільки з завданням розсмішити когось, але і з іншими, більш складними завданнями. з урахуванням всього цього можна з упевненістю сказати, що сміх є здоров’ям не тільки тіла людини, але і її душі.не даремно існує вислів про те, що сміх є здоров’ям людського тіла і душі. це дійсно так. можна побажати людям як можна більше сміятися, жартувати, радувати один одного, у нашого українського народу це дуже добре виходить. також можна лише поспівчувати тим, хто не дуже любить сміятися, адже ці люди надзвичайно багато чого позбавлені.