Запрошено на день народження.. у пошуках квітів ти запізнився на вкозану і ти зявився коли вже всі гості за столом.треба скласти невелику розповідь

коли задзвонив телефон і аня запросила мене на день народження наступного дня, я дуже зраділа. але було вже пізно і я вирішила придбати подарунок завтра з ранку. я прокинулась рано і одразу пішла на пошуки найкращих квітів. це виявилось не так легко, як уявлялось. красивих букетів було багато, але у мене не було стільки грошей, а ще потрібно було купити цукерки і якийсь маленький подаруночок, щоб він був справді від щирого серця. доки я вирішила ці питання, я зрозуміла, що дуже запізнююсь. я поспішала, як тільки могла, але по при всі зусиилля прийшла тільки в той час, як всі гості вже сиділи за столом. мені було дуже соромно за непунктуальність, але аня щиро вибачила мені і з радістю прийняла мої вітання і подарунок. особливо вона подякувала за чарівний букет, що так їй сподобався. ми дуже добре провели час.

влітку я разом з сестричкою часто гуляли в нашому парку. це були дуже цікаві прогулянки. парк знаходиться зовсім  поруч з нашим будинком, тому мама нас відпускає гуляти без остраху. тим більше що з нами гуляє і наша вівчарка доллі. спробуй-но, сунься до нас якийсь хуліган!

одну з прогулянок я запам’ятав особливо виразно, бо в той день сталося багато цікавого.

по-перше, ми відразу ж, як тільки зайшли в парк, знайшли гриби! причому це були їстівні лисички. і це в межах міста! ціле сімейство руденьких красунь було розсипано близько пенька посеред маленької галявинки. всі лисички одна до однієї – напевно, виросли всі зовсім недавно. ми не брали з собою кошики, тому гриби зібрали в маленький пакетик, який був у мене.

по-друге, в той день я вперше побачив таку дивну птицю, як дятел. цього лісового красеня в червоній шапочці я помітив, коли почув прямо у себе над головою дивне постукування. ми з сестричкою кілька хвилин спостерігали, як дятел щось виколупував з дубової кори, а потім доллі злякала птицю.

загалом, багато цікавого сталося з нами в парку. цю чудову прогулянку я тепер не скоро забуду!

чому я пишаюся своїм товаришем?

      мого найкращого друга звати богдан. він навчається у 6-а класі. ми завжди граємося з ним на перервах.

      я пишаюся своїм другом, бо він – люблячий син. богдан є вдома по господарству. він миє посуд і пасе птицю влітку. завжди питає дозволу у мами, коли йде на вулицю.

    до речі, богдан любить своїх дідуся і бабусю. він часто провідує їх та є чим може. з дідусем ходить в ліс по дрова, влітку – по малину та ожину, а восени – по гриби. бабуся йому розказує різні цікаві історії, а він з нею ділиться своїми секретами.

      богдан – чесний. він завжди говорить правду, і мене навчає робити так само.

        я пишаюся своїм другом, бо він чуйний. одного разу богдан знайшов поза школою приблудне кошеня, нагодував його та запропонував побудувати йому будку. він приносив йому їсти, а згодом забрав додому.

      отже,  я пишаюся своїм другом богданом, бо він для мене найкращий!