Чи мрiеш ти побувати в театрi, цирку або на концертi? що хочеш там побачити чи почути? напиши про це текст- розповiдь (5-7речень) .

я мрію побувати в цирку, побачити виступи акробатів, ів. так само дуже хотвлось би подивиться, як катаються на самокаті ведмеді.а ще мені подобаються фокусники, мені дуже цвкаво, як це вони роблять ті фокуси. у цирку є і клоуни, ото вони вміють розсмішити людей. а ще смертельний номер з левами, коли їм в пащу дресирувальник кладе свою голову, то стає дуже страшно.взагалі у цирку можна побачити багато цікавого.

як і в кожної людини в мене є багато мрій.одна з них - це побувати в театрі.я захоплююсь театром тому, що актори грають в живу. я хочу побачити справжню гру актора, душевну гру. хочу побачити вибух емоцій в його очах. заради цього варто піти в театр.

ответ:

усе навкруги вкрито білою сніговою ковдрою.  «над полем синьою дугою широке небо простяглось», сонце іноді освітлює своїм «блискучим світлом». завмерла річка, не тече хвильками прозора вода. скляне покривало накрило  її. «осока не шелестить, окута кригою товстою». сплять дерева, трава, земля.

        не видно співочих птахів. тільки червоногрудий снігур і достиглі грона калини вносять яскраві краплі у синьо-білий пейзаж.поодинокі невеликі  дерев'яні  будинки ховаються між засніженими  пагорбами. перший  сніг у горах, зазвичай, випадає рано. кругом маленьких  хат видніється мішаний  ліс зі зеленими  хвойними  деревами та золотаво-коричневими  листяними. чіткі  обриси зосереджені на передньому  плані картини, а білосніжні  барви осіннього  лісу, немов перше нагадування про сувору  зиму.

  на задньому  плані високі  гори – типові  краєвиди будь-якого гірського  пейзажу. вони коричнево-блакитного  кольору, над якими опускається погідне  небо. розмитість заднього  фону створює відчуття неосяжної  глибини простору. 

  скоро природа порине у вимушений  спокій, який передається глядачеві за біло-золотавих  барв гірського  пейзажу.

ответ:

объяснение:

це велике щастя, що ми живемо на такій ічній широті, де маємо аж   чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. усі вони дарують нам свою красу. осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. то світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер…   проте є в осені величава дозріла краса.

у вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. спека минула. стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.

аж очі розбігаються від багатства кольорів! зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. у пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. і коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.

а потім осінь стає сумною. поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. а якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. до наступної весни вирушають птахи у теплі краї. стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. і вітер дужчає. ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. і осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…

подробнее - на -