Левко озирнувся і зрозумів що заблукав що б ти йому сказав

не панікуй, друже! із кожної ситуації можна знайти вихід. я знаю, що мох на деревах росте зі сторони сходу. от і давай орієнтуватися по ньому, а можна дивитися де зламані гілки, там ми і проходили. а ще ти чудово знаєш, що нас будуть шукати. і не було ще такого лісу щоб його не проходила людина.

Одного разу мені приснився сон. сон про мій випускний. випускний це особливий день для кожної людини. для мене він почався з гарячої чашки чаю. я лежала в ліжку з закритими очима і думала.думала про те, що це все,це останній день в школі. в мене були протилежні емоції.з одного боку я рада що закінчую школу,що почнеться доросле життя,але з інакшого,я розумію,що буду сумувати за школою,за вчителями,за однокласниками,які за стільки років стали мені як рідні. сьогодні в дворі школи зібралось дуже багато людей.серед них діти,для яких закінчився перший рік в школі,вчителі,випускники та їх батьки,які переживають за своїх дітей,переживають через те,що розуміють,що їхні діти виросли,що вони вже не ті маленькі дітки яких вони вели за руку в перший клас. випускники сьогодні дуже нарядні.дівчата з чудовими зачісками та в красивих сукнях та на високих підборах,та хлопці в класичних костюмах. остання промова директора школи,танець доньки з батьком та сина з матір"ю.і ось останній дзоник,він сповістив нас,що закінчився важливий для кожного з нас етап життя.

Леся українка (лариса косач - квітка) lesya ukrainka ( 25.02.1871 року - 01.08.1913 року ) україна (ukraine) поетеса, перекладачка, драматург, писала на двох мовах - російською та українською. автор драми "камінний господар", п'єси "блакитна троянда", численних віршів і поем. перекладала на українську мову твори гете, шіллера, гейне: засновник українського товариства молодих поетів "плеяда. ". багатьох її віршах часто повторюються два слова: "крила" і "пісня". може бути, від того, що найдужчою мрією її завжди було злетіти, переборюючи окови слабкого тіла, а рядки її віршів, наповнені м'якими і сумними наспівами рідної землі, де б вона не знаходилася: під жарким сонцем єгипту, чи сірим і дощовим небом німеччини чи біля берегів середземного моря в греції.. леся українка народилася 25 лютого 1871 р. в новоград-волинському, в тій частині україни, яка входила до складу російської імперії. в сім'ї не чужої високих духовних інтересів : мати - письменниця, яка творила під псевдонімом: олена пчілка ( її поезію й оповідання рідною мовою для дітей, добре знали на україні) , батько - високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. у будинку косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і і концерти. дядько лесі (так її називали у сім'ї і це є ім'я стало її літературним псевдонімом. ) - михайло драгоманов, згодом дружньо опекавший племінницю і всіляко їй, - був відомим ученим, громадським діячем, подовгу жив за кордоном у франції і болгарії. він водив знайомство з іваном сергійовичем тургенєвим, віктором гюго, був у курсі всіх новітніх літературних і політичних подій і часто поповнював бібліотеку племінниці посилками з - за кордону. улюблена усіма леся спочатку росла здоровою і веселою. вона не одержала систематичної освіти, так як не відвідувала гімназії. її єдиним і досить суворим ім учителем була мати, ольга петрівна. вона розробила власну програму навчання, яка вирізнялася широтою й обгрунтованістю, але суворої системи в ній не було і про це недоліку сама поетеса згодом дуже шкодувала. батько намагався наполягати на тому, щоб запросити до лесі викладачів з гімназії, але хіба можна було перечити владну, самолюбивую ольгу петрівну, яка звикла до того, що в житті лесі повинні бути головними лише її рішення? ! ! обставини долі дочки сприяли цьому хибного переконання. надзвичайно талановита, сприйнятлива, чутлива, з глибоким, справжнім музичним хистом, (вона почала грати і складати маленькі музичні п'єси з п'яти років! ) у віці восьми років написала перший вірш, леся в 1881 році несподівано тяжко захворіла. її мучив нестерпний біль у правій нозі. спершу вирішили, що в неї гострий ревматизм, лікували ваннами, мазями, травами, але все було марно. біль перейшов у руки. лікарі, нарешті, змогли визначити, що це - туберкульоз кістки. на музичній кар'єрі лесі був поставлений хрест. після першої, складної, але вкрай невдалої, операції рука залишилася покаліченою! тоді в очах тендітної дівчинки вперше з'явилася печаль. вона і надалі, немов легке покривало, буде огортати все її творчість. відтепер багато місяців на рік дівчинка повинна лежати в ліжку, не робити різких рухів, увесь час відчувати нестерпний біль.. батьки не здавалися. вони возили дівчинку до моря, на грязьові і купання, зверталися до найкращих лікарів, народній медицині, закордонним професорам у німеччині, але все було марно. якщо хвороба і відступала, то не надовго. лесі тепер доводилось тільки згадувати її таємничі нічні прогулянки по маєткового парку в колодяжному (маєтку косачів на волині) , коли вона слухала, і їй здавалося, що чула сонне дихання листя і трав, бачила купалася в ставку відьму - русалку ма