Терміново потрібний твір на тему"яким я бачу ідеальне суспільство" хоча б по декілька речень будь ласка! тільки не !

бачить своє суспільство кожен по різному.одні хочуть бачити його культурним, чистим у мові та звичаях, справжніми патріотами.та деякі люди вважають це не потрібним, марнуєчи свій час на різні непотрібні речі, які споганюють нашу державу.я хочу щоб наше суспільство було добре та щедре , завжди могло , лише тоді ми зможемо зробити нашу державу вільною та мирною й житті!

вибір професії

вибір професії – це надзвичайно важливий крок в житті кожної людини. адже у праці ми проводимо більшу частину свого життя, заробляємо на хліб для себе і своєї родини, реалізуємо себе, досягаємо нових висот… окрім того, від нашого вибору професії може залежати і доля інших людей, адже, наприклад, для того, щоб бути успішним лікарем чи вчителем, талановитим митцем, необхідний поклик саме до цього фаху.

сама я дуже багато замислювалася над тим, ким я хочу стати, коли виросту. у певні періоди свого життя я хотіла бути і лікарем, і стюардесою, і журналістом, і перукарем… але згодом я вирішила, що буду вчитися   на   вчителя, як моя мама. мої батьки   сказали, що   це не   легка   праця, і мені потрібно дуже сумлінно вчитися, щоб бути хорошим, освіченим вчителем.   але   все   ж таки   ця   професія   мене   вабить і я не боюся труднощів, пов’язаних з нею, адже вчителі   -   це   багатогранні   люди, які   кожен день це доводять. 

я завжди себе порівнювала з метеликом! з дитинства моє тіло і врода була некрасивими і була схожою на гусінь. так, на звичайнісіньку гусінь, з «багатьма ніжками», які несли мене вперед до мрій, до цілі… а мрія була    перетворитись на щось прекрасне. на щось таке, що радувало б око людей, доставляло б ним радість та щастя. йшли дні, тижні, місяці, спливали роки. якось зранку я прокинулась, посміхнулась сонячному промінню і вийшла зі свого будиночку до озерця    – то мало не знепритомніла від шаленого здивування побачивши своє відображення, але не побачила ту дівчину, яка була, а нову – прекрасну… моє тіло стало тендітним та красивим, а на спині – з’явились « крила». ні, не такі, як у мухи,    - у мухи крильця, а в мене – справжнісінькі крила, розмальовані кольоровими барвами, з ідеальною формою та неймовірним візерунком. якусь мить я мовчки стояла, заворожена власною красою. а потім злетіла… ні, це був не просто політ, це була довгоочікувана воля. я    танцювала, злилась в нечутний танок з повітрям, кружляла, насолоджувалась життям і побачила вдалині прекрасні квіти, доторкнутись до яких мріяла ще в дитинстві. прилетівши туди я    обережно торкалась кожної квіточки, ніжно та трепетно лоскочучи їх своїми крилами. тому мрі дозвольте фантазії вас огорнути і захопити у дивовижну подорож мрій, де все може стати реальністю завдяки власним !