Написать росказ про диалог с моим другом на прогулки

привіт, подруго! - привіт, як твої справи? - нормально. це був такий важкий тиждень! я так втомилася! добре що сьогодні вихідний, можна відпочити.- так! але завтра знов доведеться робити уроки, знов не буде часу- не сумуй, можемо зробити разом деякі з них. я тобі з , а ти мені підкажеш історію. ми з тобою впораємося! -але ми так з тобою давно не гуляли,- це точно! -давай купимо собі попкорна,підемо десь відпочинемо на лаві? -вибач, я не хочу, краще пішли покатаємось на атракціонах.-теж хороша думка.подруги весело провели свій час і жодна з них не про те ,що вибрали атракціони.

 

 

 

мені здаеться достатьньо зрозуміло.

якщо твір не поганий напиши "сообщение".

саша-   сказал лёша.

 

 

леша.

 

 

что ты делаешь- сказал саша.

 

 

мне захотелось подышать свежим воздухом.

 

 

мне тоже- сказал саша.

 

 

давай погуляем.

 

 

давай.

 

 

о смотри птицы давай их покормим.

 

 

давай. они сейчас наверное голодные.

 

 

и так они увидели и делали добро.

 

 

Василь андрійович симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі біївці лубенського району на полтавщині. батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи. 1952 р. закінчив середню школу в тарандинцях і вступив на факультет журналістики київського університету. через п’ять років закінчив його і  одружився на черкащанці людмилі півторадня.

працював у «черкаській правді», «молоді черкащини», «робітничій газеті». писати  вірші  почав ще в  студентські  роки, але в умовах прискіпливої радянської  цензури  друкувався неохоче. перша збірка «тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». збірка була схвально сприйнята критикою і читачами.

Рідний дім -місце де завжди відчуваєш себе потрібним,рідним і любим.одним з таких місць є моя вулиця.ще здалека можна побачити верхівки будівель вкритих бурою черепицею невеличкі вікна,підвіконня яки заставлені горщиками з квітами.вздовж усієї вулиці ростуть дерева-клени,каштани і подекуди зустрічаються молоді яблуні,які весною починають зеленіти і квітнути,радуючи око людям.під ногами відчуваєш рівну асфальтовану дорогу,хоча подекуди видніються маленькі ямочки.біля кожного дому зустрічається клумба,яка літом і навесні завітає барвами,на ній красуються жовтогарячі чорнобривці і ніжні гладіолуси. моя вулиця -це чудове і красиве місце,частина мого рідного дому,мого життя,яку я не забуду.