Склади й запиши розповідь про своє місто чи село (5-7) (я живу в місті бучач) терміново треба дякую

я живу в городе горловка .в этом городе есть много развлечений ,у нас в городе ест 3 музея 1музей мениатюрной книги , 2 музей художественный ,а 3 музей 

расскопок .мне нравится мой город . тут есть парк горького ,в который приходят много детей.и главное тут есть много занимательных кружков. я люблю свой город

 

Безлюдний берег здавався таким, як і колись у дитинстві, як ча сом бачив він у снах, у кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи у пслі свої зелені чуби. а далі вигрівалися піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута. зелений острів. так здавна люди звали мальовниче урочище в межи річчі псла і хортиці, омите з трьох боків голубою течією. коли ж на весні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своє рідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у свої береги. та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ. тихе чарівне місце. трохи далі від псла над розплесканими озерця ми й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі. і докоряв собі береговець, що малював іноді казна-що, вигадував не існуюче. або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час.. і, може, від того не знав радості й щастя творчості.

Останнім часом я помітив, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. я відвідую заняття школи карате. стало відомо, що ігор п. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. ми знали, що за ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. але щоб ось тренер довго розмовляв із батьками ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. на одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. ми вишикувалися в дві шеренги. ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. ігор плакав. йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. я думаю, що це буде йому уроком на все життя. ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.