Твір на тему “Весняний ліс”
Йти по весняному лісі – справжнє задоволення. Можливо, десь ще лежить сніг – адже все-таки березень на дворі!, можливо, температура ще не зовсім висока, і доводиться надягати теплу куртку з шапкою, але все вже дихає справжнім, березневим повітрям. Така особлива атмосфера буває тільки в перший місяць весни – все вже дихає сонцем і теплом, навіть якщо вони балують нас зовсім рідко.
Як хочеться вдихнути повними легенями це повітря, повний запахів трав і дерев, що розпускаються нирок і перших лісових квітів! Зовсім скоро в цьому лісі все стане зеленим, а поки листя тільки починають з’являтися на гілочках дерев-велетнів, гідно пережили цю зиму. Якщо довго-довго йти по стежці, можна вийти на галявину, де з-під снігу вже почали пробиватися квіти – і це видовище варте того, щоб пройти навіть через весь ліс. Ось тільки рвати квіти не варто – природа в наш час і так ображена настільки, що краще віддатися спогляданню її краси, а не присвоєння її. Адже вдома квіти в кращому випадку кілька днів, а в лісі будуть рости місяцями.
Пройдися по лісі, спробуй увібрати в себе всю красу, всю ніжність весняної природи, всю її оживаючу, теплу суть. Доторкнися до справжнього дива – до пробуджується життя. Під льодом вже біжить річка, розбиваючи свої зимові кайдани, сонце вже починає зігрівати своїм теплом усе живе, а можливо, ти навіть зможеш побачити мешканців лісу – наприклад, білочок. Хто знає, може тобі навіть вдасться погодувати рудих лісових принцес з руки? Про всяк випадок варто завжди мати з собою корм для лісових мешканців – адже можливість погодувати тварину випадає вкрай рідко, і запам’ятовується надовго.
А як багато в картині весняного лісу означає заливчастий щебет птахів, які приносять на своїх крилах весну і тепло? Нарешті вони повернулися з далеких країв, і тепер можуть своїм співом зробити прогулянку по весняному лісі ще краще і приємніше. Хоча, що може її зіпсувати? Єднання людини з природою в найкращу пору року – особливе і неперевершене. Адже в осінньому лісі можна насолодитися красою в’янення природи, в зимовому – повеселитися і подивитися на ліс в білому одязі, але тільки в весняному лісі природа і кожна її частина відчуваються так гостро, так яскраво.
Варто здійснювати прогулянки в весняний ліс частіше. Насолоджуйся природою, поки вона ще не зовсім переможена людиною!
сначала,пишется: составте текст из 6 предложений о осени.осенью желтеют листья и идет дождь.на улице становится холодно и сыро.темнеет намного раньше.так же с приходом осени появилось много дел,у кого-то работа,у кого-то школа.но именно осень была любимым временем года пушкина.он написал про осень много стихов. восени жовтіє листя і йде дождь.на вулиці стає холодно і сиро.темнеет набагато раньше.так ж з приходом осені з'явилося багато справ, у когось робота, в когось школа.но саме осінь була улюбленою порою року пушкіна.он написав про осінь багато віршів.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Іть написати казку про двох хвальків-розбишак
одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка. от наш горобчик і каже: - мої зернятка! я знайшов! а чужий і собі: - мої! коли мої! коли мої! і почали битися. та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить. бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, надулись і сидять, та вже й забулись, за що була бійка. коли згадали: а де ж наші зернята? зирк, аж зернят вже й нема! по дворі ходить курка за курчатами, квокче та промовляє: - дурні бились, а розумні поживились, дурні бились, а розумні поживились! - що ти кажеш? - питають горобці.- та то я дякую вам, що ви такі дурні! от поки ви здуру бились, то я з своїми курчатами поснідала вашими зернятками! що то, сказано, як хто нікому було вас бити та вчити! якби вас хто взяв у добру науку, то, може б, з вас птахи чужий горобчик розсердився за таку мову.- вчи своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму досить! - підскочив, тріпнув крильцем, цвірінькнув та й геть полетів. а наш горобчик зостався і замислився."а правда, - думав він, - краще бути розумним. от курка розумна, собі наїлася, а я мушу голодний сидіти".подумав, подумав та й почав просити курку: - навчіть мене розуму, пані матусю! ви ж такі розумні! - е, ні! - каже курка. - вибачай, серденько! маю я й без тебе клопоту доволі, - он своїх діточок чималенько, поки-то всіх до ума довести! шукай собі інших учителів! - та й пішла собі в курник.