Текст - розповідь прапор нашої держави

        прапор- це розпізнавальний знак держави.

          прапор нашої країни україни має вигляд прямокутника,  який  ділится на дві частини. одна блакитна, а інша золотого кольору. блакитна частина означає чисте мирне небо, а золота  жито та пшеницю. його можна побачити біля школи,  у  вестибюлі школи, у підручниках, у документах. прапор україни затвердили  28 січня 1992 року.                                                        я дуже пишаюся прапором нашої держави україни.

1. Словники — музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться (Степан Пушик).

2. Мову ревниво оберігають мовознавці — невтомні творці граматики і словників (Іван Вихованець).

3. бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад. (Максим Рильський)

4. Словник — це Всесвіт, розташований в алфавітному порядку. Всі інші книжки містяться в ньому, треба їх тільки звідти витягти. ( Анатоль Франс, французький письменник)

5. Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не потребувала словника, ніколи не користувалася ним. (Максим Рильський)

6. Бережіть словники – що у світі б навкруг не робилось. Заглядайте у них і поповнюйте їхні рядки. Зберігають вони ту красу, що віками творилась. Це багатство людське. Бережіть, бережіть словники!.. (Юрій Стадниченко)

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ, художня мова, мова художньої літератури — функц. різновид літературної мови. Виявляючи особливий б мислення, X. с. відтворює дійсність через конкр.-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естет. функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює худож. світ, і тим, хто його сприймає. До екстралінгв. чинників X. с. належать естет., соціальні, психічні та ін. засади мовно-худож. творчості. X. с. — це особливий б мислення, створення мовної картини світу.

X. с. обслуговує духовно-естет. сферу життя народу. Мистецтво худож. слова полягає у розкритті потенц, можливостей над. мови, які завдяки довершеності мовного матеріалу, його незвичності, оригінальності, худож. доцільності досягають ефективного емоц.-естет. впливу на читача, розвивають його мовний смак. X. с., об’єднуючи мовні жанри худож. л-ри (поезію, прозу, драму), а також усі індивід.-авторські X. с., становить певне узагальнення щодо прийомів і засобів створення худож. образності. Образна мова вирізняє твори худож. л-ри з-поміж ін. текстів. Вона не обмежується традиц. тропами й фігурами мови, а наповнює естет. змістом безóбразні мовні елементи, перетворює їх у систему худож.-мовного бачення світу. У вірші «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка довершеність і цілісність X. с. досягається особливою функцією загальновживаної лексики укр. мови, створенням асоціативного лірич. поля, у якому слова з нейтр. загальномовною семантикою інтимізуються, набувають емоц.-експресив. змісту. X. с. має свої норми, що змінюються, модифікуються залежно від літ. традицій, течій, напрямів, худож. шкіл та індивід. стилю. Мовновиражальні прийоми, засоби змалювання, напр., портрета, пейзажу в творах І. Нечуя-Левицького відрізняються від портретної характеристики персонажа чи описів природи в сучас. худож. л-рі, зокрема в творах Вал. Шевчука, Є. Гуцала (тобто існує мовно-худож. образність, типова для певної доби).