Чому роман л. костенко "маруся чурай" не завершуэться сценою помилування героини?

тому що непотрібним і не суттєвим було для неї ні помилування, ні всякі інші погляди  односельчан на всю  ту справу. життя закінчилось для неї в тую мить, коли помер нещасний гриць. хоча її кохання він був і не вартий. була вона сама собі суддею, тому не мало сенсу авторові показувать якийсь ще суд людський. це якщо говорити метафорично. якщо ж по праву кримінальному, то не мали за що її судити. гриць випив сам отрути, і це, напевне, єдиний вірний вихід, який у нього був, із ситуації, яка зайшла в такую хащу по його ж вині.

Навесні каштан цвів білим цвітом, піднявши до сонця свої свічки. Улітку листя на гіллі передчасно пожовкло, скручувалося і поволі осипалося, встеляючи іржавою кушпелою тротуари. Каштан стояв обпалений сонцем, затиснувши у своїх кулачках зеленаво-жовті їжачки, їх залишилося небагато. Теплі вересневі дощі зрошували його, ніби повертаючи дереву загублену молодість. Коріння, набравшись вологи з глибин землі, гнало соки стовбуром до кожної гілочки, до кожної бруньки.

Объяснение:

дієприслівникові звороти: (підкреслюється як обставина (• - • - • - • ))

Книжка... Для одних людей — це скарб неоціненний, для інших — річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх — данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер'єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.

Та народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жити. І це дійсно так. Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати через століття і краще розуміти сьогодення. З нею ми знайомимось ще з раннього дитинства. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях.