люди торгувалися не весело, як було до війни, а з якоюсь похмурою настирливістю, наче бороли один одного і ніяк не могли побороти:
— скільки ж ви даєте?
— п'ять кухлів.
— так спідниця ж — подивіться!
— як хочете, не силую.
— шість!
— нє-є
— дитину хвору в полтаву на тачці
— ну то давайте вже.
— запальнички, замки, кресала, губка, кремінь!
— воно ж на ваті чи на клоччі?
— що ви, що ви, дядечку! осьдечки, дивіться: вата.
— півпуда.
— скільки?
— сіль-крупка! печатне мило загряничне! тільки за марки!
— дійдемося ми з вами?
— хіба що на тому світі.
— ну й люди ж! наче до війни таких не було.
— біда
ряди скінчилися.
із повісті григора тютюнника "климко"
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Розкрити зміст тези ''яка людина така в неї мова''