Скласти висловлювання " я і украінська мова"

наша мова — різнобарвна, як кольори веселки, співуча, як солов’їна пісня. я пишаюся тим, що мешкаю в україні, де живе і працює український народ, де лунає українське слово, де українською мовою створюється велика культура. і я хочу з гордістю говорити про себе: «я — українець! »

  чина  лісова - багаторічна трав'яниста рослина сімейства бобові висотою 100-200 см. стебла слабкі , гіллясті , крилаті , потребують опори і зазвичай лазять по чагарниках . листя з однієї пари листочків і закінчуються вусиками. квітки метеликові , по 4-9 в пухких коротких кистях . віночок рожевий. плоди - боби широколисті . поширена на україну (карпати , дніпровський район) , в білорусі , в європейській частині росії ( двінська- печорський , ійський , ладозьке- ільменський , верхневолжский , волзько- донський , заволзький , причорноморський райони , в криму ( судак) , на кавказі. загальне поширення : скандинавія , середня європа , північно-західні райони півострова. росте на узліссях лісів , в чагарниках , до ніжнегорного пояса. декоративне . насіння отруйні. з лікувальною метою використовується трава (стебла , листя, квіти) . рослина містить ціклітоли , - борнесітол . у квітках виявлено мальвідін , вітамін с , солі кальцію і фосфору в значних кількостях. відвар коренів використовується при гострих респіраторних інфекціях , епілепсії , сифілісі . на україну настій , відвар трави застосовуються як діуретичну , ранозагоювальну . насіння в експерименті викликають ураження рухових функцій. трава забарвлює шерсть по протраві в різні кольори.

Оттак-то й настановили його сотником, i став вiн iз забрьощенка вже й сам забрьоха. батько-бо його, старий улас, був собi скупенький, i коли, було, микита, як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зирне на нього сторч та скаже: "нехай лишень виясниться, бач, нахмарило".от як вицiдили вони самотужки глек слив’янки, а далi i тернiвки покуштували чи трохи, прибiгла й наша олена з поля.  смутний i невеселий сидiв у свiтлицi на лавцi конотопський пан сотник, микита уласович забрьоха, а об чiм вiн сумував, ми вже знаємо.