Зподаноми омонімами утворіть словополучення так щоб стало зрозумілим їх значення розаідка розвідка котики котики віз віз магазин магазин дати дати закладка закладка кран кран окріп окріп історія історія

1)  котики цієї весни з*явилися дуже рано.

2) я люблю котиків. вони такі пухнасті!

3) я б в розвідку з тобою б не пішов!

4)піди та розвідай справу!

5)він віз харчі до ярмарки на продаж.

6) цей віз стоїть посеред дороги, прибири його!

7)біля мого будинку є магазин.

8)візьми свій магазин та підемо воювати!

9) я тобі цю сукню, носи ж її! (2 значення не знаю)

10)положи цю закладку у книгу!

11) дивись, не заклади нашу фірму

12)сьогодні я відкрив кран та з нього потекла вода.

13) будівельний кран височів наді мною.

14)ай. окріп! я оппекся!

15) ну ти й окріп!

16) розкажи мені, будь ласка, цікаву історію!

17) історія вірменії - це тяжкий матеріал

розум сильніший за силу, тому що, наприклад, в нашому місті був такий випадок, двоє хлопців зцепилися в бійку, бо обидва ніби "круті" і терпіти конкурента ніхто з них не хотів, і ще невідомо. чим би усе закінчилося якщоб не втрутився третій хлопець й не поговорив з ними цивілізовано, що не треба смішити й лякати народ, влаштовуючи бійки. наскільки я знаю, зарах усі ці три хлопці товарищують. навіть віцзьмемо більш . коли починаються війни? - коли одна країна, або група країн, що об'єдналися з певною метою(для ведення бойових дій) має якісь плани(наприклад, захватити землі) щодо ін. країни. якщо це питання не було вирішено цивілізовано, то тоді й виникають війни. зараз на політичній арені світу багато непорозумінь, але більшість країн терпимо відноситься до ін, так бувають конфлікти. але вони вирішуються дипломатично, й від цього набагато менше ніж від наслідків війни, або простих збройних сутичок, або навіть звичайних вуличних бійок. 

я вважаю, що жипломатія вирішить всі питання, а бійка лише зробить все ще гірше, й це наштовшує нас на висновок, що розум й вміння правильно повести себе в тій чи ін ситуації набагато важливіші й сильніші за фізичну силу.  

я погоджуюся з цим твердженням. бо дійсно, за своїми словами ми повинні дуже пильно стежити. цьому нас вчить саме життя. найпростіший приклад, який я більш ніж впевнена, що, нажаль, втілювався в життя в більшості з нас, якщо   не в кожного: буває, що приходиш зі школи, а настрою немає зовсім(наприклад: отримав погану оцінку, посварився з друзями і тд. ), а тут ще й мама зі своїми вічними питаннями: "що сталося? чому засмучена? " й тоді просто не витримуєш й починаєш кричати на маму, або просто й грубо кажеш : "відчепись". звісно, мама пробачить, бо це найрідніша людина, яка нас дуже любить, але коли ти плюєш людині в душу - це не гарно. ображати людину, що тебе любить - це не зовсім по-людськи, тебе постійно буде мучити совість, навіть якщо т просила пробачення. 

тому, не треба слухатися своїх неконтрольованих емоцій, а завжди й з усіма, особливо дорогими для нас людьми бути чемними й слідкувати за тим, що ми кажемо.