Впр 136 продовжити казку вживаючи дієслова теперешнього часу

  раненько дзвiночка бачить хлопчик, вiн зворушуэться красою квiтки. вiн не може вiдвести очей вiд конвалiи. хлопчик простягаэ руку, щоб зiрвати квiтку.

  а квiтка йому шепоче:

  -хлопчику, навiщо ти хочеш мене зiрвати?

  -а ти менi дуже подобаэшся. ти дуже гарна, - каже хлопчик.

  -добре, - зiтхаэ дзвiночок конвалiи. - зривай. тiльки перед тим, як зiрвати, кажи, який я гарний.

  дивиться хлопчик на дзвiночок конвалiи. квiтка справдi чудова. вона схожа на ранкове небо, й на блакитну воду ставка, й ще на щось дивовижно красиве. хлопчик все це вiдчуваэ, але висловити не може.

  вiн стоить бiля дзвiночка конвалiи, зачарований красою квитки.

  -рости, дзвiночку, - тихо шепотить хлопчик.

відповідь:

солоний - більш солоний - найбільш солоний

злий - більш злий - найбільш злий

суворий - більш суворий - найбільш суворий

ніжний - більш ніжний - найбільш ніжний

рідкий - більш рідкий - найбільш рідкий

кислий - більш кислий - найбільш кислий

рідкісний - більш рідкісний - найбільш рідкісний

густий - більш густий - найбільш густий

м'який - більш м'який - найбільш м'який

новий - більш новий - найбільш новий

короткий - більш короткий - найбільш короткий

охайний - більш охайний - найбільш охайний

працьовитий - більш працьовитий - найбільш працьовитий.

пояснення:

настав ранок. сонечко сяяло як ніколи раніше. на  вулицю вийшов якийсь чоловік.  він пішов до крамниці. зайшовши туди, він подивився на усі полиці і взявши хліб поставив гроші продавчині на стіл. йшовши додому він бачив багато людей, знайомих людей, але не міг згадати звідки він їх знає. зайшовши до під'їзду він зрозумів що загубив ключі. вибігши надвір чоловік почав  шукати їх, але самому знайти їх було важко. він довго ходив, шукаючи ключі. почався холодний дощ. чоловік намок. він сів на лавочку біля дерев і просто заснув.

висновок: без звертання і спілкування люди не можуть існувати!