Душа болить за рідну україну твір-роздум

Душа болить за рідну україну я - українець, і я - патріот україни. але це не означає, що я вважаю україну якимось раєм на землі. звісно, ні: для мене особисто бути патріотом - це любити рідну країну і при цьому бачити всі її недоліки. як на мене, люди зможуть змінити життя на краще тільки тоді, коли в них душа болить за рідну україну.  в мене душа теж болить. болить тому, що вже чотири роки проти моєї батьківщини ведеться неоголошена війна. багато людей вже постраждало: хтось втратив рідних та близьких, комусь довелося лишити домівки та переїати, залишаючи позаду налагоджене стабільне життя. душа болить, коли бачиш, що у країні перманентна економічна криза, і більшість людей ледве-ледве зводить кінці з кінцями, навіть ті, хто працює. а що ж говорити про соціально незахищені верстви населення - інвалідів, пенсіонерів, багатодітні родини? вони зараз не живуть, а намагаються вижити.    і все ж таки я сподіваюсь, що колись україна вирішить всі ці проблеми, за які зараз болить душа. і наша батьківщина перетвориться на цивілізовану, економічно розвинену країну. 

-катя, привіт! - привітик, світла! що у тебе цікавого? - вчора була в театрі на виставі і ходжу під враженням. - який? - називається «будь моїм хлопцем на п'ять хвилин». чудова молодіжна комедія.-  - так, але це зовсім не дурний, там є про що задуматися .- о, я не бачила такого подання давно не була в театрі. - а про що сюжет? я хочу подивитися. - там одного хлопчика, музиканта, кинула дівчина. а головну героїню, нору, теж кинув хлопець. і, щоб над нею не сміялися, нора попросила цього музиканта прикинутися її хлопцем. - і, звичайно, потім у них зародиться любов і буде щасливий кінець? - спочатку буде маса пригод. але я не буду розповідати далі, це секрет ! - я подивлюся цю комедію, вона мене заінтригувала! - ось-ось, а потім поділимося враженнями!

Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни. з давніх-давен у житті українців було і залишається на першому місці виховання з раннього дитинства дбайливого ставлення до хліба. україна завжди була і є житницькою, хлібною країною, бо має багаті чорноземні ґрунти.  хлі ось він — свіжий, м'який, запашний — лежить на вишитому рушнику. від нього іде запах золотої ниви, спекотного сонця, чується пісня жайворонка.  них готувалися зиму, весну, а їх початок ставав святом. селяни одягом білі празникові сорочки і виїздили на ніч у поле, щоб з першим променем сонця почати жнива. це було свято першого снопа.