Піпл, іть. навчіть розрізняти односкладні речення за видом( означено, неозначено особові і т.д.) и складнопідрядні/сурядні. дуже прошу : )

почнемо з початку. односкладні речення це речення які містять тільки одну грамвтичну основу- підмет або присудок.

означено особові- речення в яких легко можна визначити особу, наприклад:

будеш покараний. хто буде покараний? ти! це досить просто. або : запитала.- це і є односкладне речення . хто сапитала? вона. тобто легко визначається особа. 

 

 

 

 

 

Після зимових холодів летить світла і чарівна весна. вона пробуджує до життя весь світ, все живе. у природі відбувається багато змін. повітря наповнене ароматом талого снігу і перших квітів. а навколо стільки звуків, стільки цікавого, а небо таке синє, що здається бездонним. у такий весняний день хочеться довше побути на вулиці, надихатися свіжим повітрям, натішитись теплим сонечком, наслухатися співу струмочків та перших птахів. діти все це відчувають і дуже хотіли б про все розповісти, висловити свої почуття, але не кожна дитина може це зробити, бо їй бракує слів і вміння правильно побудувати речення, розказати про все, що так хвилює дитячу душу.

Ми з однокласниками дуже любимо вечорами кататися на роликах по центральній алеї парку, де наставлено безліч лавок. одного разу в мене сталася якась аварія з ковзаном, і я присів поруч із дідусем із пишними білими вусами й добрим поглядом очей. а ще я звернув увагу, що на його піджаку було багато орденських планок. він відразу видався мені таким добрим і симпатичним. тому я не був здивований, коли він запропонував: — хлопче, може, я тобі чимось ? ми разом намагалися до ладу мої ковзани і просто розмовляли. якось між іншим він запитав, на якій вулиці я живу. я відповів, що на вулиці імені ахсарова, героя вітчизняної війни. далі микола миколайович (так звали дідуся) розповів мені таке: — я служив у його полку. знаєш, хлопче, таких людей, як енвер бімолатович ахсаров, слід нагороджувати не тільки найвищими країни, а всіма всесвітніми і не тільки за героїзм, а насамперед за високу людяність. він був незвичайною людиною, бо де б не перебував його полк, він спершу розмістить поранених і хворих бійців, а тільки потім знайде якийсь закуток для свого штабу. увечері перед очікуваним боєм обійде всіх, словом підтримає, смуток розвіє, поговорить душевно. його називали «батя», а такого не кожен командир заслуговував, — це був вияв найбільшої пошани. і загинув він тому, щоб був людяним і піклувався про бійців. він хотів молоденькому солдатикові підтягти ящик із боєприпасами, оступився, відійшов на півкроку від визначеної саперами стежки й натрапив на міну. його бійці на руках через усе місто й не приховували сліз.наступного ранку, поспішаючи до школи, я підійшов до меморіальної дошки з портретом героя ахсарова, що встановлена неподалік школи, і поклав квіти.