Пригадай, як виглядає кущ калини навесні і восени. напиши про це текст -опис(5-7речень)

калина - символ україни.

навесні вона цвіте білим цвітом,наче дівчина молода у весільній сукні. в неї темно зелине, тендітне листячко.

восени вона багряніє. серед коричневого з рулими прожилками листя червоніють важкі кетяги калини.листя опадає, тепер до куща частіше прилітатимуть пташки, щоб скуштувати кислі плоди.

 

 

 

 

 

 

                                                                        калиновий кущкалиновий кущ навесні ніби наречена.він весь білий.на ньому білі гарні квіточки.він такий красивий що погляд неможливо відвести.мені він дуже подобаеться на весні.я полюбляю його на цій пори-року.коли він квітне ніби незвична казка.

Сильна національна влада зможе об'єднати всіх, незалежно від партійної приналежності, в боротьбі з корупцією, злочинністю, спекуляцією. надзвичайна економічна та соціально-політична ситуація вимагає вжиття рішучих заходів. в державі мусить бути порядок на основі законності. гарант нашої незалежності - незалежна українська влада та економічні реформи. для успішного проведення реформи, для тог, щоб запанувала справедливість, необхідно створити єдину структуру виконавчої влади: від президента україни до селищної та сільської ради. для оздоровлення економіки та подолання інфляції необхідно: припинити виведення капіталу, заборонити кредитну емісію, державний бюджет. треба, поки не пізно, перепрофільовувати збиткові підприємства, які б виробляли суспільно-необхідну продукцію. потрібно негайно відмовитись у внутрішньому обігу від валют інших країн. це дало б можливість компенсувати вклади від знецінення в ощадбанках уже сьогодні. сільське господарство в економіці україни мусить стати пріоритетним. потрібно не керувати ним, а . для розвитку найпродуктивніших у світі фермерських господарств необхідно створити спеціалізовані сервісні підприємства по торгівлі і обслуговуванню фермерів технікою і енергоносіями. реальна вартість виробленої сільськогосподарської продукції повинна визначатись виробниками, а не державою. і це зупинить процес пограбування села. розбудова широкої мережі приватних переробних підприємств та кооперативів, приватних обслуговуючих та посередницько-збутових підприємств сільськогосподарським виробникам стабілізувати ситуацію. значним поштовхом у піднесенні сільського виробництва може стати ефективна система пільгового довгострокового кредитування фермерських господарств і молодих сімей. змінити політику інвестування: зі сходу на захід україни. необхідно: розробити програму мікроекономічних вільних зон, а не макро … змінити політику соціального забезпечення: гарантований адресний соціальний захист пенсіонерів, інвалідів, дітей, студентів, людей, що втратили роботу з незалежних від них обставин. особлива увага освіті, науці, культурі, охороні здоров'я. припинити перетоки національного інтелекту в інші держави. якщо ми дбаємо про завтрашнє своєї нації, то не маємо права заощаджувати кошти на цих сферах. в духовній сфері - національні приоритети понад усе. виступати за поступове ядерне роззброєння, пам'ятаючи, що ядерна зброя - гарант нашої безпеки. дбати про зміцнення збройних сил україни як єдиного гаранта національної безпеки. змінити застарілі технології на нові у виробничій сфері: стимулювати виробництво національних товарів.

Объяснение:

Зважаючи на доленосні і бурхливі події в Україні, бачимо, що Шевченко, як і ота трагічна новоявлена хрещатицька Небесна Cотня сучасних юних героїв гордої і незламної країни, полегла на Майдані незалежності, живе посеред нас, додає сміливості і впевненості у боротьбі з нашими відвертими і прихованими ворогами.

Тарас Шевченко для України і в Україні житиме вічно. Він сьогодні, як ніколи, органічно злився зі своїм великим, нескореним народом і твердо ступає повсюдно у  вільній державі, підсвідомо і свідомо через уста кожного із мучеників нації незалежно від віку промовляє до кривдників:

…не втечете

І не сховаєтеся; всюди

Вас найде правда-мста; а люде

Підстережуть вас на тоте ж,

Уловлять і судить не будуть,

В кайдани туго окують,

В село на зрище приведуть…

                                ("Осія. Глава XIV").

Безневинне Шевченкове страждання – це символ довгих років розп'яття, винищення українського народу. Мучеництво Кобзаря зробило його особистістю просвітленою і наскрізь просякнутою страшними передчуттями апокаліптичності і невідворотності найжахливіших сценаріїв у долі України на багато століть:

Погибнеш, згинеш, Україно,

Не стане знаку на землі...

                         ("Осія. Глава XIV").

На противагу цим словам митець напише й такі, де беззастережно віритиме в торжество правди і справедливості:

Чи буде правда меж людьми?

Повинна буть, бо сонце стане

І осквернену землю спалить.

                   ("О люди! Люди небораки!").

Поет, перебуваючи в 1843 і 1845 рр. в Чигирині, висловить свої найгіркіші і найобурливіші почуття щодо сплюндрованості центру козацької слави в XVII–XVIII століттях, перетворення його на пустку в 1793 році під час приєднання до Російської імперії:

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви

                                              встали,

Встали, подивились на той Чигирин,

Що ви будували, де ви панували!

Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали

Козацької слави убогих руїн.

                                      ("Гайдамаки").

Кобзареві надзвичайно гірко болітиме втрата величі козацьких вольностей через нерішучість і недалекоглядність українських керманичів. Цьому періоду виразник  споконвічних прагнень до волі українського народу присвятить і високохудожні полотна ("Дари в Чигирині", "Чигирин з Суботівського шляху", "Чигиринський дівочий монастир"), і літературні ("Чигрине, Чигрине…", "Холодний Яр", "За що ми любимо Богдана", "Розрита могила"). Великий будитель приспаної, а почасти й деформованої психіки українця все-таки, як зазначив представник "розстріляного відродження", літературознавець Сергій Єфремов, "відкрив віко нашої труни, яке опричники Російської імперії забили цвяхами". Сьогодні в цій труні за сотні літ з Божої ласки воскресла Україна, заплативши за це сотнями людських життів і пролитою святою кров'ю мучеників і героїв. Шевченко, опоетизовуючи гірке і драматичне минуле України, робив зриму проекцію на її майбутнє. Тож тому його так боялися і так не бажали чути його закличні молитви, послання, подражанія. Сьогодні у світі реально ожив ще один народ, красивий і сповнений гідності, який із подивом упізнав себе, ідентифікував себе не тільки з давньою славою, не тільки із кров'ю землі, по якій ходив сотні літ; цей народ, незважаючи на зовнішні загрози, вторгнення на початку ХХІ ст. ворожих військ з боку північного сусіда на територію мирної суверенної країни, незважаючи на катування, кров, вбивства від рук легітимного бандитизму в особі чужої Україні, але все ж української влади, нарешті побачив світло великої перспективи і майбуття. Народ цей – український, який ніколи так не називав Тарас Шевченко. Незабутній Петро Яцик, меценат, громадянин Канади українського походження, на кошти якого організовувалися мовні конкурси, присвячені  підняттю престижу української мови, колись зауважив, що "в усіх Шевченкових творах ми часто зустрічаємо слово "Україна", але в жодному місці немає там слова "український". Не було держави – не було й народу в сприйнятті поета. Була територія, яка страшно каралась то "за Богдана", то "за скаженого Петра", то "за панів отих поганих"… Каралась давно, каралась недавно, карається зримо зараз на всіх майданах великого краю. Беззастережно й не оглядаючись навколо, славні сучасні герої разом із священними лозунгами "Слава Україні" – "Героям слава"