Составить текст описание лилии на украинском языке в художественом стиле

  лилии — многолетние травянистые луковичные растения из семейства лилейных с подземными чешуйчатыми луковицами. насчитывается около 100  дикорастущих видов, распространенных в восточной азии, горах индии, северной америке, и более 3  тысяч сортов.

лилии от 20  см до 1,5—2  м высотой с линейными или ланцетными листьями, расположенными поочередно или мутовчато. стебель и листья у некоторых сортов и видов опушены. окраска стебля варьируется от ярко-зеленой до коричневатой, иногда даже с пурпурным оттенком. встречаются бульбоносные сорта и виды лилий: в пазухе их листьев формируются почколуковички (бульбы) — специальные органы вегетативного размножения. цветки одиночные или от 2 до 40  цветков собраны на верхушке стебля в соцветия метелко-, кисте-, зонтико- или щитковидные. цветок с простым околоцветником из 6 свободных долей. доли прямые или загнуты назад с нектароносной железой у основания каждой доли.

1).клин клином вибивають - взаємність. 2).дивитися крізь пальці - незацікавлений. 3). стріляний горобець - досвідчений. 4). носом рибу вудити - куняти 5). пустити з молотка - згаряче 6). курям на сміх - як - небудь. 7). грати першу скрипку - бути першим. 8). як осиковий лист - боязко, страшно. 9). очей не відірвати - гарний. 10). хоч греблю гати - безліч. 11). рвати на собі волосся - сумний. 12). як скрізь землю провалитися - зникнути. 13). поїдати очима - дивитися. 14). волосся стало дибом - злякатися. 15).задерти носа - загордитися. 16). накивати п'ятами - утекти. 17). лускати зо сміху - сміятися. 18).передати куті меду - перестаратися.

Те, яку велику роль відіграє слово у житті, люди зрозуміли давно. це знайшло своє відображення у фольклорі, українських прислів'ях і приказках. дуже влучними висловами наш народ вміє охарактеризувати цілу гаму почуттів, що виникають у різних життєвих ситуаціях, від спілкування з тією чи іншою особою.  народне прислів'я каже: «слова ласкаві, та думки лукаві». навіть не потрібно надто напружувати уяву, щоб зрозуміти, що йдеться про хитру, улесливу людину, котра в очі говорить щось гарне, а справи робить погані. а про того, хто швидко орієнтується в обстановці, вміє дати чітку відповідь, сказано так: «слова не позичає» або «за словом до кишені не лізе».  іноді ми говоримо щось зайве, а потім жалкуємо про це. знайдемо в народній скарбничці відгук і на цей випадок. існує багато прислів'їв з цього приводу: «слово не стріла, а глибше ранить», «слово не горобець, вилетить — не піймаєш».  велика сила слова. в народі завжди поважали тих, у кого слова не розходяться з ділом, хто вміє дотримуватися даного слова. народна мудрість вчить не кидати слів на вітер. недаремно кажуть: «давши слово — держись, а не давши — кріпись». є й інша приказка: «краще не обіцяти, як слова не держати». а ще народна мудрість дає цінну пораду не розкидатися словами, бо по тому, як і що ми говоримо, інші люди судять про наш розум. адже, справді, краще промовчати, коли немає що казати, бо слово — срібло, а мовчання — золото.  можно переделать и написать как своё))=))