Твір яка у тебе мрія (художника) зарание

  в мене є дуже багато мрій. але найзаповітніша стати художником. друзі говорять, що я дуже гарно малюю. тому я хочу їздити по світу і влаштовувати виставки своїх робіт. мені хочеться дарувати радість людям своїми картинами. а поки що я буду радувати друзів та батьків своїми " творіннями". і я вам теж   бажаю, щоб ваші мрії здійснилися!

Відповісти чесно, " скільки разів ми чули цей вислів, але ніколи не сприймали його за щось більше ніж усталений народний афоризм, який увійшов в мову як і сотні інших, що характеризують особливості нашої багатогранної культури. з часом ми навіть і не замислюємось над його значенням. хоча, насправді це питання постає щодня перед кожним із нас: зізнатися або приховати правду, піти на компроміс із власною совістю або вчинити холоднокровно, вибачитись і визнати провину чи уперто наполягати на своєму до останнього? і від того, який варіант з рештою буде обраний, залежить те, яким шляхом ми продовжимо рухатися: оберемо реальну дійсність або казкову оману? а як що до того, чи потрібно бути чесним із самим собою, та врешті-решт власною совістю? особисто я вважаю, що наявність вміння чесно оцінювати себе - єдиний правильний шлях, який до успіху. довести своє твердження я можу, грунтуючись на переконанні про те, що скільки від правди не ховайся, та вона все одно тебе знайде. так чи інакше ми можемо приховати, якусь таємницю від оточуючого світу, але не від себе. можна безліч разів переконувати себе і намагатися знайти виправдання, але чи має це сенс, коли всеодно знаєш правду? напевно, що ні, адже це так само безглуздо як переконувати вітер гнати струмені повітря в іншому напрямку.
моя думка є беззаперечною й тому, що люди, які не правильно оцінюють власні можливості зіткаються з незворотньою правдою життя та просто не можуть дати їй відсіч у силу непереборної самовпевненості. у результаті це призводить до внутрішньо-психологічних руйнувань, але гірше, коли такі люди наділені владою, тоді наслідки необачності знаходять відлуння на долях цілих народів. історія пам'ятає багато таких особистостей. серед них і піночет, і династія кім у північній кореї, сталін та навіть колишній президент утікач янукович. попри це, я б хотів зупинитися на китайському політичному лідері мао цзедуну. за роки свого правління він створив справжній "культ особистості", залишивши і після смерті своє ім'я в історії національних героїв кнр. така радикальність у власних вчинках та надто впевнена поведінка у свій час призвела до "культурної революції" у 1966-1976рр, яка спричинила жорстку боротьбу з ревізіоністами та масові зачищення в колах високих чиновників. така політика слугувала приводом до знищення значної частини культурної спадщини китаю, економічного та інського хаосу. кількість жертв у цей період приблизно оцінюється в 40-70млн. з чого можна зробити висновок, що самовпевненість у своїх вчинках іноді буває фатальною.
отже, підсумовуючи можна зазначити, що вміння чесно оцінювати себе - пріорітетниий чинник для тих, хто звик покладатися на власні сили. лише, зваживши на усі обставини, можна бути впевненим у беззаперечності результату. інакше ви ризикуєте стати заручником амбіцій та послизнутися на фальшивих переконаннях.

повість андрія чайковського «за сестрою» справила на мене неабияке враження. перед нами постають ті звитяжні часи, коли українські козаки боронили свою рідну землю від турецько-татарської навали. головним героєм цього твору являється п’ятнадцятирічний хлопчик павлусь. мене вразила його рішучість та відважність. він є своєрідним героєм-богатирем із народних дум, адже він часто потрапляє, але потім знаходить вихід із таких ситуацій, які звичайному хлопчаку не під силу. письменник дещо перебільшував фізичні можливості юнака, але він це робив для того, щоб показати нам, що такі молоді, але звитяжні герої – гордість неньки україни. образ павлуся нас захоплює, викликає особливу симпатію; хочеться його наслідувати і бути хоч трішечки на нього схожим.

хлопець вирушив в небезпечні і далекі мандри для того, щоб урятувати рідну сестру, яку він щиро любить. ніщо не зупиняє павла на шляху до виконання його основної мети. його надихає сміливість і відважність козаків-запорожців, адже він вважається їх вихованцем. хлопець хоче довести самому собі, що він є гідним жити на рідній землі поряд з цими звитяжними борцями з татарськими набігами. його змушували важко працювати, намагалися продати, карали, але він зміг перенести ці випробування долі, навіть намагається іншим, адже він повинен знайти свою сестру і повернутися додому.

 

андрій чайковський не намагався ідеалізувати парубка, хоча й наділяє його кращими рисами, завдяки яким він викликає симпатію в читачів. мене вразив патріотизм павлуся, його жага до свободи і прагнення звільнити свою сестру. його внутрішні монологи сповнені почуттями любові до рідної землі, вони пронизані душевною теплотою та м’якістю. не принижують його і хитрість та обман, до яких він вдається, щоб збити з пантелику татарина, який повертав юнака до сулеймана. це виправдано тим, що він поставив собі за мету будь-яким шляхом визволити свою сестру ганнусю із неволі.

я думаю, що образ павлуся справив враження не лише на мене, а й на моїх однокласників, адже він показує нам яким маєбути справжній патріот своєї землі, як потрібно любити свій рідний край і свою родину.