Твір на тему птахи прилетіли 10-20 речень

твір на тему птахи прилетіли

Явважаю, що героями стають лише ті люди, які можуть пожер­твувати собою заради блага інших. героїзм, як на мене, і є найви­щим виявом людяності.по-перше, тільки по-справжньому шляхетні люди, яким власти­ві співчуття, відповідальність, здатні відчувати чужу біду й відда­ти своє життя заради інших. та часто героїзм є платою за чиюсь недосконалість, несправедливість. можна пригадати чимало яск­равих прикладів образного висвітлення цієї думки. одним із най­кращих серед них є джон коффі — головний герой роману стівена кінга «зелена миля». цей чоловік за свого дару намагається врятувати від смерті двох дівчат, хоча його самого можуть запідозрити в убивстві. урешті-решт, його засуджують до смертної кари за злочин, якого він не скоював, але на боці цієї мужньої та благородної людини — правда й читацькі симпатії.по-друге, героїзм виявляється за якихось незвичайних, особли­вих умов, у які потрапляє той, хто мусить миттєво зробити свій вибір (а для цього він має бути щонайменше порядною людиною). шкода тільки, що такі обставини часто виникають унаслідок безвідповідальності тих, чиїм посадовим обов’язком було уникну­ти таких ситуацій. тому в героїчному гостро відчувається неми­нучий трагізм жертви, розплати за чужу вину.  прикладів цього і в історії, і в сучасному житті скільки завгодно: подвиг пожежників-ліквідаторів на чорнобильській аес, самовідданість не­бесної сотні, героїзм волонтерів під час ато, які, ризикуючи життям, нехтуючи небезпеку, власні кошти, бійцям і біженцям, що потребують їхньої .отже, на героїзм здатні лише мужні й шляхетні люди; він по­требує готовності в надзвичайно важливий момент зробити вибір на користь тих, кому потрібні твої зусилля. звичайно, це власти­во тільки високоморальним людям і виявляється в їхніх учинках не щодня, а за особливих трагічних обставин, які вимагають жер­товності.

Морозяний передріздвяний вечір. сяйво найяскравішої зорі розсипалося блискітками по сріблистому снігу, ніжна поверхня якого, ще не помережана необережними слі колядників, нагадує чисте полотно… чисте, як сумління, як полум’я свічки, як скатертина, як краплина сльози на щоці маленького полазника, який загубився серед заметених хурделицею стежин, що ведуть до осель, і нагадують плетиво ліній долі на долоні. одна – лінія чи стежина серця, інша – розуму, а ще одна… а хіба це, зрештою, важливо, якими дорогами іти до мрії і скільки на це офірувати хвилин? день… місяць… рік… життя. аби лишень не манівцями, приспаної і знечуленої до рідного душі, загубленої у густих хащах самодостатності, де ой як важко віднайти бодай куточок для пісні, для колядки, для інших.