Виписати з читанки пять речень з однорідними членами, вираженими прислівниками

1. краю мій, люблю тебе вдень вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (панас мирний). 2.дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (о. бойченко). 3.суворовці завжди йдуть струнко, бадьоро, красиво (н. забіла). 4. нас зустрічали тепло й привітно. 5. ми, коли бачимо один одного, то радісно, привітно і весело усміхаємося.

                                                                    списуйте 

                                                        як змогла тим

Привіт саша  привит кристин . чо в тебе був за предмет укр мова. а в тебе у мене . и чо ви по ний вчили укр.   про те чо їй дуже складно в ці часи чо дуже багото навалилось. та яка різниця підростем и подем звідци ала це твоя країна ти повина їй і робити все чоб з ней було добре навичо хоть и так то ні не бачу смисла. а якчо укр виграє то в ний   буде мало вс'го нада буде пиддержувать. але якачо праграе то начо вона нада. повірь в нехї і вона виграє може буди. може підем тоби після урокив землю посадим дерево и много всего такого добре пока пока

Твір «опис місцевості на основі власних спостережень» у художньому стилі. опис міста якось взимку ми з батьками приїхали до їхніх друзів у чудове приморське містечко бердянськ. взагалі-то, це курорт державного значення, з цілющими морськими грязями, вузькою смужкою піщаної коси, що на кілька кілометрів врізається в морський простір, пляжами, парками розваг. влітку він, мабуть, потопає в зелені та повниться дзвінкими голосами відпочивальників. та я гуляв містом холодною безсніжною зимовою дниною, і вона справила на мене неабияке враження. частина міста розташована на горі відносно берега моря, цей район так і називається між людей. там знаходяться промислові підприємства та житлові квартали. проте найкраще, що є в тому районі – це вид, що відкривається перед очима. з гори увесь бердянськ лежить перед тобою як на долоні – будинки та дороги, головна алея, що веде до пляжу, набережна. прямо від місця, де я стояв, від оглядової площадки, широка вулиця, що починалася це зі сходів спуску з гори, пролягала крізь центр міста і доходила аж до моря. море – це те, що вражає найбільше, навіть зимою. безкрайній простів, що впирається лише у горизонт, зліва направо, скільки сягає погляд,. таке свіже прозоре повітря, така воля для очей! того дня море якраз почало відтаювати, звільнятися з крижаного полону.