Обесните значения фразеологизмов: заварити кашу, їхати зайцем, іти на ви, три кити, замовляти зуби, хоч з-під землі викопай, битися як риба об лід, вавилонське стовпотворіння, на всі заставки, зализувати рани.

заварити кашу - почати   неприємну   справу

їхати зайцем - не платити за проїзд

іти на ви - оголошувати початок війни

три кити - першооснова світу

замовляти зуби - відволікати від теми

хоч з-під землі викопай - дістань любою ціною

битися як риба об лід - марно

вавилонське стовпотворіння - дуже велика кількість людей в одному місці

на всі заставки - повною мірою

зализувати рани - оправлятися після боротьби 

 

 

1. наробити справ, які треба самому вирішувати

2. їхати так щоб водій не помітив

3. виступати війною проти когось

4. вислів про споруду

5. брехати

6. знайти в любому випадку

7.   переборювати свої недоліки

8.метушня

9.з усіх сторін

10. відновлювати втраченее

Людина гарний і славен своєю працею. у праці - сенс життя. так було і буде в усі часи. не дарма ж з глибини століть дійшла до нас багато прислів'їв, які висловили ставлення людини до праці. ми оцінюємо людини по тому, як він працює і як він ставиться до інших людей. працею створено все прекрасне і все найнеобхідніше на землі. праця немислимий без людини, а людина немислима без праці. м.пришвін писав, що «все прекрасне на землі - від сонця, і все хороше - від людини». продовжуючи цю думку, можна додати, що все найнеобхідніше створено працею людини. по різному людина може ставитися до праці. для деяких працю - тягар, яка забирає сили і час. може бути, це люди, які вибрали професію не до душі, або ті, хто матеріально забезпечений і живе за рахунок інших людей. але для таких людей життя стає, з одного боку, борошном, а з іншого боку - марнуванням часу. головне - відчути радість праці, і тоді життя наповниться іншим змістом, стане яскравішим і багатшим. у людини може і не бути улюбленої роботи, але бути улюблене заняття, захоплення. нерідко буває так, що хтось ходить на роботу заради матеріального забезпечення для себе і своєї сім'ї. так, така людина працює сумлінно, і люди його за це поважають, але розкрити себе він може тільки в улюбленій справі, якому віддає всю душу. і тоді така справа йде на лад, тому що робиться з натхненням та любов'ю. ще езоп вважав, що « справжній скарб для людей - уміння трудитися ».  людська краса найяскравіше розкривається в праці. проходячи вулицями міста, напевно, кожен з нас хоча б інколи звертав увагу на те, як красиво людина працює. часто в парках можна побачити художників, що малюють чий то портрет. дивишся та дивуєшся таланту людини творця. дійсно, людина красива у праці та прекрасне те, що вона створює. ми іноді мимоволі звертаємо увагу на людину, яка з натхненням виконує, здавалося б, звичайну роботу. придивіться, як працюють деякі каменярі. швидко, злагоджено, рівно, цеглинка до цеглинки. на перший погляд може здатися, що нічого складного в такій роботі немає. не робота, а гра. але будь-яка справа вимагає навичок, умінь, які приходять з досвідом. і найголовніше - результат залежить від того, з яким настроєм ти виконуєш роботу. адже і вдома, якщо тобі щось подобається, ти робиш з бажанням, задоволенням, а якщо не хочеться щось робити, все, як кажуть, з рук валиться.  ми живемо в прекрасному світі. навколишній світ - це світ природи та світ, створений працею людини. але найголовніша прикраса землі - це людина. розумна, добра, працьовита. і якщо всі люди будуть такими, тоді вони зможуть зберегти та зробити ще кращим нашу планету. ми живемо для того, щоб залишити про себе пам'ять. наша пам'ять - це наші добрі справи та вчинки, це наше духовне багатство. а духовне багатство особистості складається насамперед з поваги до праці, завдяки якому створено все прекрасне на землі.

Розповідь про дятла

моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. я розкажу про дятла. одного разу я поїхав до родичів у село. там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.

і ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “тук-тук! ” . а потім пролунало чітке рипіння дверей: “тр-р-р! ”. немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.

аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. я здогадався, що це дятел. у тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.

бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! до того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.

птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. а відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “тр-р-р! ”. побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.

я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. у високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.

оригинал