Твір на тему моя мрія стати космонавтом.іть будьласка

на світі чимало різних професій ,але я з самого дитинства мріяв стати космонавтом. милувався яскравими мерехтливими крапочками на темному небосхилі.і від тоді мріяв пролетіти повз місяця ,кілець сатурна,побачити своіми очима червону планету.

  ця професія здаеться мені надзвичайно романтичною і цікавою.

 

 

''тарас шевченко! досить було однієї людини,  щоб урятувати цілу націю! ''     часто ми говоримо, що шевченко це батько українського народу. а й справді завдяки йому ми розуміємо що це таке '' партріотизм '' та як це любити свою батьківщину. але проблема в тому що кожен по різному розуміє його слова. він домагався відміни кріпацтва, та незалежності україни.   справжня любов до батьківщини і свого народу показується не в словах, а в діях. кожен вміє говорити, але не кожен вміє діяти, дотримуватися свої слів. 

Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку бог вимовив слово, а потім уже відповідно до сказаного утворилася земна твердь, вода і т. ін. виходить, первинне — слово. це наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. недарма говорять, що словом можна вбити. але словом можна і відродити. тільки слова ці будуть різними. або сказані будуть по-різному. мова — це живий організм. він у постійному русі: одні слова народжуються, інші вмирають, треті переходять з однієї мови до іншої, четверті змінюють стильову приналежність. ця безперервна динаміка і є життям мови. втручатися в нього декретами, заборонами, постановами, рішеннями безперспективно. усередині мови, за к. чуковським, діє саморегуляція. це таке явище: процесу відновлення мови протистоїть тенденція опору нововведенням. жива, як життя мова створює бар’єри, що перешкоджають надто швидкому і безладному відновленню мовлення. коли б не це, мова втратила би свій цілісний характер і в xxi столітті ми не розуміли б поезії основоположника російської літературної мови великого о. пушкіна. завдяки цій тенденції мова, як би не змінювалася, і зберігає свої загальнонаціональні закони, залишається усталеною. один із найбільших шляхів збагачення будь-якої мови — це запозичення. особливо в наш її час, коли обмін інформацією став швидким і всеохоплюючим засобом міжнародного спілкування. у результаті іншомовні слова активніше, ніж колись, входять до рідної мови, пристосовуються до неї (наприклад, ійські іменники, потрапивши до російської або української мови, починають відмінюватися, як і дієслова; іноземні слова одержують властиві мові суфікси і префікси). усі спроби замінити існуючі в українській мові іноземні слова українськими приречені, а головне — вони не потрібні. у мові приживеться те слово, яке краще виражає вкладене в нього поняття і яке зручніше у вживанні. ніколи слово «тротуар» українській мові не витісниться словом «топталище» (саме це слово було запропоноване поборниками чистоти мови ще в xix столітті), а слово «архіпелаг» словом «багатоострів’я».звичайно, без потреби заповнювати рідну мову іншомовними словами варто.