Твір на тему опис ранньоквітучої квітки

    мені дуже подобаються весняні ранньоквітучі квіти, а особливо конвалія. це одна з перших весняних квіток - розквітає після пролісків, разом із сон-травою. вона  невибаглива, маленька та скромна.   квіточки - білі, нiжнi і тендітні,  схожі на маленькі дзвіночки  зібрані в довгу китицю. ці дзвоники вітають перші теплі промінчики і легенький свіжий вітерець, на лісових галявинах і берегах річок, де ще де-не-де залишилась крига.  своїм різбленим лисятчком, ніжно зеленого кольору, конвалія так швидко всотує весь сонячний мед, дарований їй небом, що кожної хвилини квітки стають більш усміхненими і мрійливими.  вони    несуть чарівний весняний запах.  вигнутою стеблинкою конвалія струною хилиться по вітру і дзвоники-квіток підхоплюють весняні акорди. у серпні конвалія плодоносить червоними ягідками, що нагадують коштовне намисто.  конвалія здавна   є символом   щедрості, душевної відкритості й вищої довірливості, а тому вона дуже вразлива до стороннього впливу і потребує пильного захисту людиниⓐ. 

ответ:

объяснение:

майже всі ми є знавцями ввічливості й люб'язності, але не всі впевнені, що увага та доброзичливість у будь-якій ситуації. кожна людина відрізняєтся один від одного. кожен має власну зовнішність, характер, почуття, думки. одні люди приємні, інші ні. а хто ж така чемна людина? для кожно таке поняття як чемність має різне значення.

чемність - це позитивна риса характеру, яка позволяє поводитися з іншими людьми з повагою і розумінням. особито для мене, чемна людина - це гарно вихована особа, з високою освідченістю та моральними цінностями, багатим внутрішнім та духовним світом. для сучасного світу така людина - це велика рідкість. у нашому житті вживаються слова, які необхідні для всіх нас і часом роблять дива з тими, до кого вони звернені. правила хорошої поведінки вигадані не для ускладнення нашого життя, вони походять із життя доброзичливих, ввічливих, уважних, а отже, вихованих, культурних людей.

ответ:

кажуть, народ є живим, допоки живе його мова. "мова — це кров, що оббігає тіло нації. виточи кров — умре нація" (ю. дзерович). тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить, чи не перерветься та золота нитка, що пов'язує покоління з поколінням. саме від нас залежить, чи не будуть замулюватися криниці рідної мови. хай біля наших криниць звучить інше слово — ми раді гостям, ми втамуємо їхню спрагу, адже українці — народ гостинний.

та дбаймо про рідні криниці! надзвичайна наша мова є таємницею. у ній усі тони й відтінки, усі переходи звуків від твердих до найніжніших, вони мелодійні, вишукані. тому про чистоту їх треба дбати постійно.

здавна відомо, що рідне слово, виплекане народом і родом, має таємничу здатність тримати людину в повноті її історичного й духовного буття. "мова — душа кожної національності, її святощі, її національний скарб" (іван огієнко). від батьківського порогу рідної мови можна виходити на широкі магістралі світу. слід шанувати в собі рідне, споконвічне, поважаючи всі інші мови, які дозволяють нам бути неупередженими й успішними. бо ще вольтер сказав: "знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка".

але безмір світовий і космічний не дасться в руки безбатченкам. тож перше слово, звернене до мами, хай стане оберегом у пам'яті, щоб нести його в собі як маленьку сполохану пташку, а коли стане тяжко — лиш відчути цю полохливу ніжність, і тоді всі труднощі стануть незначними. воістину правдиві слова: "рідна мова дається народові богом, чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів" (в. захарченко).