Твір на тему "що краще, коли кохаешь ти, чи коли кохають тебе? "

висловити, наскільки кохаєш, — не просто означає мало хоча петрарка висловив геніальну думку цією фразою. висловити, наскільки кохаєш, неможливо. які слова можуть передати почуття, що вищі за будь-яку мову? ніхто і ніколи не зможе дати визначення коханню — тому годі вже й сподіватися на це. це те саме, що винайти вічний але що означає кохання для мене? що я у це слово? ці питання важливо ставити і відповідати на них, точніше шукати відповіді, шукати і шукати — і ці пошуки мають вдатися, бо загальне визначення — спроба регламентувати щось і узагальнити, підписатися за всіх, а власні відповіді існують тільки для себе аби краще розібратися в самому собікажуть, що дружба — це кохання, тільки без крил. за логікою, кохання -- це дружб а, тільки з крилами. хоча логіка до кохання не може бути застосована за визначенням, але така думка здається мені правильною. кохання, з моєї точки зору, дійсно має нагадувати дружбу: це не скажена пристрасть, не залежність, не божевілля, а глибоке розуміння й прийняття — таке розуміння, яке тільки можливе між живими істотами. розуміння не завдяки життєвому досвіду чи чомусь подібному, а завдяки невимовному внутрішньому зв'язку, тому самому, що називається «спорідненістю душ».але цей зв'язок завжди зафарбовуватиметься у тривогу, сподівання, страх розчаруватися, невимовне захоплення, невпевненість, ще багато вихор емоцій просто неминучий. що дозволяє коханню триматися посеред цього вихору? мабуть, довіра. саме довіра лікує усі страхи і тривоги, дозволяє відкритися й нарешті полишити свою мушлю, яка захищає тебе від усього світу, від страху бути скривдженим та ображеним.«любов — чарівна країна», — так співалося в пісні з якогось кінофільму. зрештою, з цією фразою неможливо не погодитись. і закони цієї країни не пі опису чи узагальненню, і все там чудне та чарівне, і мова там чудна і чарівна — не те що людська. мабуть, якоюсь чарівною мовою можна було б дати визначення коханню, але людською — годі й сподіватися. по-перше, тому що вміти висловити, наскільки любиш, — значить мало любити. по-друге ж, тому що висловити любов неможливо: найпишніші слова стають блідими та непотрібними перед лицем найбільшого дива в світі — дива

Не всі люди здатні піти на самопожертву, бо для кожної людини слово і поняття с "самопожертва" різні, бо кожна людина на світі має свій інтерес до кожнісінького слова. як же я розумію слово "самопожертва" ? самопожертва для мене це те саме, що й віддатися іншій людині заради того аби їй було добре і комфортно продовдувати жити. сама проста, як на моє уявлення, самопожертва- це переливання крові(або донорство). це дуже потрібна самопожертва для інших людей які потребують гарної крові, або більшу кількість її наявності. найбільша самопожертва для інших людей це може бути будь-яка пересадка, будь-якого органу, якщо це комусь потрібно. саме таке поняття у мене асоціюється зі словом "самопожертва". саме я готова на будь-яку самопожертву для людей, які потребують . у мене- це все. а що значить самопожертва для вас і як ви ставитесь до цього ? міг би хтось з вас піти на самопожертву заради іншої людини ?

хрещатик - головна вулиця києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь володимир великий хрестив свою родину. мабуть, саме так виникла назва вулиці. але згідно іншої версії, назва походить від хрещатого яру (місцини, що перехрещена ярами). довжина хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. уздовж лівого боку вулиці простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.

як повноцінна вулиця хрещатик почав свою історію наприкінці 18 - початку 19 століття. першим забудовуватись ділянки в районі європейської (кінної) площі. у той час на хрещатик будувались переважно житлові будинки, за винятком першого київського театру – садиби, побудованої за проектом а. меленського. саме тому вулиця деякий час називалася театральною. до 1869 року головна вулиця києва звалася хрещатицькою, а потім була перейменована в хрещатик.

найтрагічніший час для хрещатика настає в роки великої вітчизняної війни. відразу ж після звільнення києва в 1943 році, починаються відбудовні роботи, а 1948 році - втілення в життя генерального плану відновлення хрещатика, запропонованого групою відомих архітекторів. згідно із проектом, хрещатик повинен був перетворитися в широку магістраль. саме тоді одна сторона вулиці була піднята на 2 м, будинки відсунулися вглиб, а перед ними з'явився знаменитий каштановий бульвар. при забудові вулиці архітектори намагалися виграшно з'єднати особливості архітектурних ансамблів із природним ландшафтом. на місці зруйнованих дореволюційних будинків виросли будинки в стилі "сталінського ампіру", які дуже вдало вмалювалися в образ нового хрещатика.

по вихідних і святкових днях вся транспортна частина хрещатику від вулиці бессарабської до майдана незалежності перекривається. вулиця стає пішохідною, що створює різкий контраст з хрещатиком буденного дня. і кияни, і гості міста мають можливість неспішно прогулятися вулицею, відчути атмосферу міста, послухати вуличних музикантів, артистів.