Оповідання на самостійно обрану тему

                                                  справжні друзі

  що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    у   дворі    нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива   красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

    ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла   свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо   один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.

 

Нетлінним  ввійшло  (присудок:   прикметник,  дієслово) „слово о полку ігоревім”    (підмет:   іменник,  прийменник,  іменник,  прикметник)  в  (прийменник) золоту  (означення,  прикметник) скарбницю  (обставина,  іменник) людства  (означення,  іменник), бо  (сполучник) таїть  (присудок,  дієслово) воно  (підмет,  займенник)  нев'янучої  (означення,  дієприкметник) краси  (додаток,  іменник) поетичні  (означення,  прикметник) образи  (додаток,  іменник), бо  (сполучник) вчить  (присудок,  дієслово) нас  (додаток,  займенник) любити  (додаток,  дієслово) вітчизну  (додаток,  іменник) і  (сполучник) її (означення,  займенник) синів  (додаток,  іменник)  (м.рильський). схема:   [  ],  бо ( ),  бо ( ).  питання  (стрілочки) треба ставити так: від головного речення до першого,  а потім і до другого підрядного. речення  розповідне,  неокличне, складнопідрядне з кількома  підрядними з однорідною підрядністю;   1 просте:   головне, двоскладне, поширене, повне, неускл.; 2 просте: двоскл., поширене, повне, неускл.; 3 просте: двоскл., поширене, неповне (пропущений підмет,  який  встановлюється  з  попереднього  простого  речення  -  воно),  ускл. однорідними додатками. нев"янучої  -  дієприкметник, п.ф.-  нев"януча, активний,  недоконаний вид, тепер.  час,  однина,  жін.  рід,  р.  відм.,  означення.  орфограми:   не  з  дієприкметником  (пишеться  тут  разом,  бо  дієприкметник  уживається  без  залежного  слова  і  не  є  присудком);   уживання  апострофа (апостроф тут  ставиться  після  в  перед  я,  що  позначає  два  звуки). поетичні  -  прикметник,  п.ф. - поетичний, відносний,  тверда група, множина, зн. відм., додаток. орфограма: ненаголошені  е, и в  корені  слова  (перевірочне  слово  поет). 

  розділові знаки поставлено правильно в реченні: а ти   постаєш в ясній обнові, як пісня, линеш, рідне                                           в решті речень не вистачає розділових знаків:   б   о земле вкраїни, луги і долини, заводи донбаські , і гори карпат ..                                 в   та   тут, на просторі, в доспілому житі , неначе проходить дитинство моє.                         г   слова   це ті ж   зерна ,що впали в родючу   землю .                                                         д   любімо   рідну мову,  бережімо її , як   сестру , як   матір.