Чого сьогодні не вистачає українцям? твір. думку підтверджувати цитатами. іть будь ласка

сьогодні українцям невистачає грошей,любові,терпіння.

"козак-мамай". образ його став широко відомим завдяки сотням картин, виконаних самодіяльними худож­никами впродовж сторіч. сучасні національні, етнографічні музеї у своїх фон­дах зберігають картини і полотна, що напівзотліли і датуються  хvп - хіх сторіччями. цей же образ відважного воїна розбурхує творчу думку й сучасних майстрів художньої культури. козака-мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю. слід зазначити, що такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «я козак-мамай, мене не займай». це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.

Моя семья  многочисленная, шумная и веселая.  мой папа  – моряк дальнего плавания, поэтому дома бывает редко и для нас – это настоящий праздник.  моя мама  – просто мама, потому что она воспитывает нас, не покладая рук, стараясь таким образом привить своим детям самые лучшие качества характера и жизненные ценности.  мы еще сладко спим в своих кроватках, а мама уже возится на кухне. белье стирается, бульон кипит, чай заваривается, тесто подходит, каша упаривается. мама, приглядывая за всем сразу, ловко скользит утюгом по простынкам и наволочкам.  после завтрака у нас начинаются занятия. самые маленькие, двойняшки, играя в зоопарк, учатся называть зверей, а погодки пяти-шести лет читают азбуку. мама терпеливо разъясняет все, что непонятно или не получается. попутно приготовленный, обед отправляется в теплую духовку и мы, друг другу одеться, идем на прогулку.  мама уводит нас в городской парк, где мы, распахнув глазенки, любуемся  золотой осенью. мама рассказывает интересные о щедрой, богатой урожаем, хозяюшке, которая подарила нам полные кладовые полезных овощей и фруктов. мы собираем колючие, лопнувшие каштаны, и мама добыть из них блестящие, коричнево-рыжие плоды.  сытный обед нагоняет сонливость, и мама укладывает нас в кроватки. а у самой в это время куча дел: перемыть посуду, убраться в квартире, сбегать в магазин, приготовить ужин и, хоть на минутку, глянуть на себя в зеркало, чтобы убедиться, что она все так же стройна, изящна и красива. ведь скоро папа возвращается из рейса, и мы все вместе отправимся его встречать в морской порт.  мамины руки, словно две волшебные палочки, творят настоящие чудеса. мы вырастем и будем с целовать эти родные, заботливые, неутомимые руки нашей мамы.