1.чи підходить заголовок до тексту"витівки старої зими".доведи свою думку. 2.що, на твою думку, навчило ліниву білочку працювати з тексту"дві білочки". пліз на укр. мові на завтра дуже потрібно, аж 2

1.на мою думку заголовок до тексту пiдходить.адже у текстi розповiдаэться про те,як зима

хоче усiх налякати i для цього заморожуэ усе.

 

2.бiлочку навчила працювати бiда.адже коли не працюватимеш,не получиш змошеш собi iжi здобути.

 

знаю что может выглядить тупо,но я стараюсь.=3

- Прощай, Оксано! Шукай собі якого хочеш жениха, дуріли кого хочеш; а мене не побачиш вже більше на цьому світі.

Красуня здавалася здивована, хотіла щось сказати, але коваль махнув рукою і втік.

Дивно влаштовано на світі! Все, що тільки живе в ньому, все силкується переймати і передражнювати один іншого. Колись, бувало, в Миргороді один тільки суддя та городничий походжали взимку у критих сукном кожухах, а все дрібне чиновництво носило Нагольний. Тепер же і засідатель, і підкоморій отсмалілі собі нові шуби з решетилівського смушек з суконна покришки. Канцелярист і волосний писар позаторік взяли синьої китайки по шість гривень за аршин. Паламар зробив собі нанкові на літо шаровари і жилет з смугастого гарусу. Словом, все лізе в люди! Коли ці люди не будуть марні! Можна побитися об заклад, що багатьом здасться дивно бачити риса, який пустився й собі туди ж. Найприкріше те, що він, мабуть, уявляє себе красенем, тим часом як фігура - поглянути совісно. Рожа, як каже Хома Григорович, мерзота мерзотою, проте й він будує любовні кури

Чи не багатством палацовим був засліплений, але майстерністю безвісних сотень і сотень Вакула і Іванов, створювали всю цю рукотворну красу палацових покоїв

Объяснение:

Надіюсь що

 

немного переделай пускай кто то задает вопросы а ты типо будешь отвечять етими себе так

 

 

 

 

 

 

 

досі вважають істинним твердження: якщо люди перестануть чинити за правилами, вони втратять людську подобу. цих правил, вироблених багатьма поколіннями, надзвичайно багато.

у кожного народу існують свої правила й традиції, зумовлені національною історією, психологією, політичним устроєм країни. вони позначаються на особистісній манері поведінки. попри це законодавці норм етикету — ійці — запевняють: справжня ввічливість усюди однакова, а гарні манери породжують здоровий глузд і доброчинність.

дотримання норм етикету визначає загальна культура людини, її самоповага та міра ґречного ставлення до інших. тому люди завжди намагалися пізнати навколишній світ і себе в ньому. а це не просто. адже не кожний здатний поглянути на себе збоку у котре доводиться переконуватися в слушності зауваження андре моруа: «розкриваючи співрозмовникові душу, ми раптом виявляємо, що зовсім нічого про себе не знаємо».

а як же рідні, друзі, співробітники почуваються в нашому товаристві, як оцінюють нас і наші вчинки? людина, яка не володіє вмінням гідно поводитися в товаристві, мало є увагу. вона, як діамант, який не може служити прикрасою, доки не має відповідної оправи. людина також стає окрасою товариства тільки тоді, коли узгоджує свої наміри і вчинки з певними правилами, суспільними нормами. отже, культура поведінки — це вміння поводитися в товаристві (знайомому й незнайомому).

поза сумнівом, ми хочемо бачите себе бездоганними, приємними, товариськими, мати повагу й довіру людей.

до етикету входять і манери поведінки вдома, на роботі, у гостині, театрі, кіно, музеї, бібліотеці, готелі, магазині, ресторані, літаку, поїзді, метро, таксі й просто на вулиці, і мистецтво одягатися, користуватися косметикою, і вміння вибирати подарунки, і правила мовленнєвої поведінки тощо.

звісно, важко перерахувати всі форми мовного, та й будь-якого, етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто ними оволодіти. проте, скориставшись ними, ми зможемо зажити слави ґречної людини та самореалі-зуватися в мовленнєвому спілкуванні. і хоч наше століття невпинно прямує до спрощення манер, проте й досі неабияке значення має оволодіння «кодексом ввічливості». адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а «завоювати» можемо — людину