Як поділити слово "сяє" на склади для переносу? в цьому слові 2 склади, але переносити його не можна? дякую.

не можна переносити

 

це слово не можна переносити. так, це слово має 2 склади, але все одно переносити не можна, бо слова, які мають 3 букви не переносяться

1. додаток з обох боків треба відокремити комами в реченні:     г) і ніхто того не чув не знав не бачив, опріч марка маленького. __  а) замість свічки палахкотіло сонце. б) зло нічого не дає крім зла, вмій прощати, як прощає мати. в) величезна калюжа заросла травами, ліловими дзвониками і скидалась на озеро. 2. уточнювальне означення є в реченні:         в) слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже. 3.  приклад до кожного виду речень     1) речення з відокремленим означенням:         а) я, засипаний сніжинками й зірками, йтиму манівцями       2) речення з відокремленою прикладкою:           г) і оксану, мою зорю, мою добру волю, щодень божий умивали       3) речення з відокремленим додатком:           в) дикі качки, крім базару, водяться на лугових озерах та по       4) речення з відокремленою обставиною:           б) умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. 4. правильним для цього речення  (в'є гніздечко-рукавичку на лозині біля річки ремез – пташка невеличка.)  є обгрунтування пунктуації, запропоноване  в рядку :         г) тире при відокремленій прикладці. 5. кому треба поставити, якщо до частини     «люблю теплу весняну пору…»   додати фрагмент рядка: , сонячну, повну радісних пташиних переливів.

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. у бабусі був красивий чорний кіт мурчик. він був дуже розумний, але мав незалежний характер. він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати. і ось одного разу мурчик зник. раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. а тут не з'являвся вдома тиждень. всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. вона ходила по вулицях, питала сусідів, але мурчика ніхто не бачив. і ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на мурчика. ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. це був мурчик. а виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. сусіди сушили її в кухні на вікні. і мурчик в їх відсутність ласував рибкою. а коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік. нам з бабусею було дуже соромно за мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. ми всі посміялися, але потім бачили, як мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.