Мій день під знаком доброти твір только не с

одного разу в мене був день під знаком доброти. за день я нікого не образив, допоміг бабусі перейти дорогу, батькам по господарству, поприбирав у квартирі, сходив у магазин тощо. в цей день я ні з ким не вступав у конфлікт.отже таким був мій день під знаком доброти.

Унаш нелегкий час, коли шкала цінностей повністю перевернута, коли матеріальні блага важать більше від духовних надбань, починає здаватися, що вже щезли благородство та честь, доброта та милосердя. але це не так! є цінності, які не зникнуть ніколи, на них не вплинуть історичні кризи. ці цінності народжені, щоб жити вічно. є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ — гідність людської особистості. у житті людина зустрічається з чесністю та підлістю, щастям та горем; у житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов і почуття ненависті; бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і йти на жертву задля блага рідної, близької людини, потрібно піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями та емоційними поривами. усе це вимагає гідності. треба з гідністю жити, працювати, з гідністю користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і прожити свою останню годину, бо коли настане час відповідати за всі свої думки, слова та вчинки перед самим строгим суддею, якого не можна підкупити або вмовити, — перед своєю совістю, не в кожного вистачить мужності зазирнути в її очі — на це здатна тільки людина, як зберегла свою гідність.

“як гукнеться, так і відізветься”, – говорить стара російська приказка. а ще можна сказати – “що посієш, те й пожнеш”. у багатьох мовах є подібні прислів’я, і хоча вони мають багато варіантів, сенс тут один – що ти віддаєш людям, те й отримуєш.

стосується це всіх сторін нашого життя. а ще це називають законом бумеранга – як ти ставишся до людей, так і вони по відношенню до тебе. адже не дарма ще в біблії написано “золоте” правило – возлюби ближнього свого, як самого себе.

будь-яка людина без любові відчуває себе нікому не потрібною і незахищеною. всі ми мріємо про те, щоб нас помітили, виділили, визнали і, звичайно ж, оцінили по достоїнству. але як ми самі ставимося до оточуючих? адже це дуже важливо. великий сенека говорив про те, “що людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому своєї вигоди, не може бути по-справжньому щасливою”.

всі ми, рано чи пізно, приходимо до розуміння цього правила, хтось раніше, а хтось пізніше. діти і підлітки, на мою думку, дуже часто вчаться на своїх помилках. я це спостерігаю, та й сам раніше набивав подібні шишки.

не завжди ж хочеться старій людині – поступитися місцем в транспорті або піднести сумку. хочеться скоріше дістатися додому, до комп’ютера, і включити улюблену гру. не завжди реагуєш на прохання батьків про , а потім ображаєшся, що у відповідьне отримуєш розуміння. це відбувається не миттєво, може пройти кілька днів або тижнів, але бумеранг повертається завжди.