Твір оповідання на вільну тему) дуже треба)

                                    справжні друзі 

    що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    у   дворі    нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива   красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

    ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла   свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо   один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадникиⓐ.

твір «у чому призначення людини» або "покликання людини"кожна людина хоче прожити своє життя недаремно, хоч і розуміє це кожен по-своєму. нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили. мені здається, у кожної людини є своє призначення, бо всі ми різні, унікальні. та є й таке, що об’єднує нас усіх.

 

Жив собі терорист. його прозвали "жар-птиця". чому його так прозвали ніхто не пам'ятав. сонце було вже високо. його проміння проникали через темні штори в кімнату.жар-птиця спав. але його чудовий сон поторбував будильник, який задзвенив.відкривши спочатку праве око, а потім ліве. жар-птиця посміхнувся. вставши з ліжка, терорист потягнувся і надів капці. і пішов на кухню. на стільці дрімало кошеня, яке він вчора знайшов на вулиці. воно вже обзавелося ім'ям - професор. тихенько відкривши холодильник, щоб не прокинувся професор, він дістав зідти пляшку молока, тарілку з салатом та пюре зі шматком червоної риби. наливши професору молока, він поставив чайник і сів снідати. коли чайник закіпів, він зробив собі чай. взявши чашку з чаєм в руки він підійшов до телевізора. жар-птиця вмикнув його та сів у крісло та почав дивитися новини.  та пройшов звичайний ранок терориста жар-птиці.

багато в україні є міст і сіл, але найбільше мені подобаеться моє місто . місто- рубіжне . у ньому я народився і живу, ходжу в школу , відпочиваю. місто рубіжне - добре і трудівниче містечко . у ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості . місто славиться своєю архітектурою і природою. моє місто гідно несе свою славу день за 

днем . я люблю це місто , щиро  і ніжно . найбільше мені моє місто подобається у весінній час, коли починає цвісти каштани і яблука. а яке загадков моє містечко у зимку. цієї пори він найошатніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовують ся і затихають будинки.  золотом вкриває містечко в осени . мені здається що моє місто особливе. я впевнений: якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до міста рубіжне, то повік не згасне його слава!