Оповідання на самостійну обрану тему

                                                              справжні друзі

    що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    у   дворі    нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива   красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

    ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла   свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо   один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.

вибачте будьласка                                                                                                       -чим можу допогти?                                                                                                     -ви не знаете як пройти до зализничного вокзалу ?                                                     -знаю! пройдить до вулицю (вибери якусь)и повернить на право                                   - красно дякую!                                                                                                           -нема за що!   а ви звидки?                                                                                           -я з луцька                                                                                                                 я якраз хотів туди їхати

-чудово                                                                                                                         ви не знаєте як пройти у луцьку на вулицю молоди                                                       идить по проспекту воли и пройдить на право там и буде вулиця молоди 

- привіт!

- привіт! підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?

- я б залюбки та не можу! справа в тому, що в мене сестричка захворіла. зараз до аптеки поспішаю, за ліками. а потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.

- дуже шкода! а що з сестрою?

- мабуть, застудилася. в неї підвищилася температура та голова болить. через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.

- це дуже неприємні відчуття. коли хворієш, весь світ не милий.

- та не кажи. недарма нам весь час кажуть цінувати здоров’я та піклуватися про себе. та хто ж слухає, поки не захворіє!

- так, нажаль, ми часто байдуже ставимося до свого здоров’я. коли здоровий, здається, що так воно й повинне бути, і буде завжди.

- от і я про це задумався. сестричка в мене завжди була «кімнатною рослиною». погано холод переносить. зарядку робити не хоче, гартуватися теж. треба буде самому зайнятися оздоровчими вправами та й її долучити. а то – які слабенькі стали, трохи похолодало на вулиці, одразу застуда.

- правильно. а то весь час доведеться на ліках сидіти – хіба це здоров’я? треба гуляти частіше на свіжому повітрі – це корисно. тож, якщо все ж звільнишся, приїжджай до парку кататися. ми збираємося біля п’ятої години.