Спільнокореневі слова до слов ночувати, щасливі

ночувати - ніч, ночівля, нічка, щасливі - щастя, щастячко

ночувати-ночівля-нічний-переночувати-заночувати.

щасливі-щастя-щасливий-найщасливіші-ощасливитись.

 

 

1.

Називний сто сорок дев’ять ;

Родовий ста сорока дев’яти (дев’ятьох) ;

Давальний ста сорока дев’яти (дев’ятьом) ;

Знахідний сто сорок дев’ять (дев’ятьох);

Орудний ста сорока дев’ятьма (дев’ятьома);

Місцевий на/у ста сорока дев’яти (дев’ятьох);

2.

Називний п’ятсот сімдесят один;

Родовий п’ятисот сімдесяти (сімдесятьох) одного;

Давальний п’ятистам сімдесяти (сімдесятьом) одному;

Знахідний п’ятсот сімдесят (сімдесятьох) один (одного);

Орудний п’ятьмастами (п’ятьомастами) сімдесятьма (сімдесятьома) одним;

Місцевий на/у п’ятистах сімдесяти (сімдесятьох) одному (однім);

3.

Називний вісімдесят третій;

Родовий вісімдесят третього ;

Давальний вісімдесят третьому;

Знахідний вісімдесят третій, вісімдесят третього;

Орудний вісімдесят третім;

Місцевий на/у вісімдесят третьому, вісімдесят третім.

Уліто 992 пішов володимир на хорватів. коли ж повертався він з хорватської війни, прийшли печеніги на той бік дніпра від сули. володимир виступив проти них і зустрів їх на трубежі коло броду, де тепер переяслав. і став володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні печеніги сюди. і от приїхав князь печенізький до ріки, викликав володимира і сказав йому: — випусти ти свого мужа, а я свого, хай поборються. якщо твій муж кине мого на землю, то не будемо воювати три роки. якщо ж наш муж кине твого на землю, то будемо навпаки — воювати три роки. і розійшлись вони. володимир повернувся у свій табір і послав оповісників, а ті ходили й вигукували: — чи нема такого мужа, який поборовся б з печенігом? і не знайшлося нікого. на ранок приїхали печеніги і свого мужа, а у наших — не було нікого. зажурився володимир і знов послав оповісників, щоб обійшли усе військо. і ось прийшов до князя один старий дружинник і сказав йому: — князю! є в мене дома один менший син. я вийшов з чотирма, а той дома залишився. з самого дитинства ніхто його ще не поборов. одного разу я насварив його, коли він м'яв кожу, так він так розсердився на мене, що взяв ту волову кожу й роздер її руками. почувши про те, князь дуже зрадів і послав по нього. і молодого кожум'яку до князя, і князь оповів йому все. той відповів: — князю! не знаю, чи зможу я поборотися з печенігом. випробуй мене: чи нема у вас великого і сильного бика? бика знайшли, великого і сильного, роздратували його розпеченим у вогні залізом і випустили геть. бик побіг повз людей, а хлопець схопив його рукою за бік і вирвав кожу з м'ясом, скільки захопила рука. і сказав йому володимир: — можеш боротися з печенігом. на ранок знов прийшли печеніги і стали викликати: — де ж ваш муж? наш ось уже готовий! печеніги виставили свого мужа: він був страшенно великий і лютий лицем. тоді виступив отрок володимира. побачивши його, печеніг засміявся, бо той був зростом і тілом середній. і от розміряли місце між двома полками й пустили один проти одного борців. вони зчепилися й міцно стисли один одного, і здушив отрок руками печеніга до смерті. і вдарив ним об землю. скрикнувши, печеніги побігли, і гналися за ними руські, сікли їх і прогнали геть. володимир вельми зрадів і заклав місто біля того броду, назвавши його переяславом, бо тут переяв, тобто перейняв, славу у печенігів той кожум'яка-отрок. зробив його володимир великим мужем і його батька теж. з перемогою і великою славою повернувся князь у київ.