Іть написати каламбур зі словом ніс - іменник і зі словом ніс- дієслово. дякую

я ніс посилку додому,аж раптом на ніс мені сіла бджола.

Перша колонка (звертання)

Сину, Вітчизно моя, люди, Ніно Павлівно, Україно, брати, о земле, вітре.

В другу колонку (словосполучення, вставні слова)

треба думати, сизокрилий, соромно сказати, може, люди, дозвольте, тато його був у відрядженні, з іншого боку, червоні троянди, безумовно, між ін­шим, дорогі мої однокласники, зрештою, мово рідна, мій друже, без сумніву, між нами кажучи, будь ласка, по-моєму, чудовий краю, на мою думку, по-перше, далі солов’їні, по-друге, до ре­чі, щастя мені тоді настало, вечірнє сонце, безперечно.

Відповідь:

1. Геть одбившися од гурту, іде лицар в самотині.

2. Міст просто поєднав два протилежні береги , творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм.

3. Зачувши розмову з суміжної кімнати , вийшла Докія Петрівна з дитиною на руках.

4. Вода розірвала камінні обійми й мчала вниз до моря , спадаючи грізними лавами.

5. Звернув у двір монастиря і , поминувши церкву , спинився біля старої з вузькими вікнами кам'яниці.

6. Вузол з харчами був йому вже наготований, і , підхопивши його , він вискочив з хати.

7. Діставши з пачки цигарку , він хоче прикурити , але  сірники ламаються один за одним. Нарешті , вичеркавши , він підносить запалений сірник до цигарки.

8. Вони не знали , як змінити життя ,і ,  віддаючи перевагу тому , чого не судила їм доба , не порадувались.

9. Собака теж зробився веселий і , покрутившись , знехотя потюпав геть.

10. Відтак дві групи , не дійшовши згоди зробились між собою антиподи.

11. При самій дорозі , помітивши старезну грушу , всю вкриту сметанкою весняного цвіту , пан обозний наказав  спинитись на перепочинок.

12. Розминаючи сизий полин у долоні , роси юності спогадом п'ю.

13. Не знаючи броду-не лізь у воду.

14. Чорні , голі дерева стояли в садку , настовбурчившись замерзлими гілочками , і ,не ворушились од вітру.