Твір-роздум у публіцистичному стилі на тему моральні принципи сучасної молоді

молодь – то є основа будь-якої   нації. саме розвиток молоді, здебільшого, вказує на те, яка буде нація в подальшому.

нажаль, зараз молодь не має певних моральних принципів, що може дуже погано вплинути на розвиток нації в подальшому.

давайте згадаємо наших далеких предків: вони цілими днями працювали в полі, а потім йшли до церкви. саме церква контролювала життя народу, ні, я не закликаю всіх одразу кинутися молитися, а просто хочу сказати що, зараз, коли модним став атеїзм, молодь почала втрачати віру в бога, що в певній мірі спричиняє її моральну деградацію.

також моральні принципи сучасної молоді втрачалися й тоді, коли старші втрачали авторитет, коли западна культура активно пропагувала фільми та передачі, які призводитимуть до моральної деградації.

але мабуть найбільшим ворогом сучасної молоді є погана компанія – саме вона прививає людям погані звички й любов до всього лихого. вона є найбільшою запорукою моральної деградації людини.

отже, усі ми розуміємо, що ідеальних людей не існує, проте в окремих випадках моральна деградація просто переходить межу. зараз страшно увімкнути телевізор. бо майже в кожному випуску новин почуємо або про вбивство, або про зґвалтування, або про щось інше лихе. найбільше ж мене вражає, коли школярі знущаються один з одного, часто навіть усім натовпом над кимсь найслабкішим, знімають це не камери, а в бідолашної дитини   страждає психіка. тож чи не свідчить перш за все це про моральну деградацію нашого суспільства?

на щастя, не всі лихі. є ще молодь, у якої є моральні принципи, які свідомо відмовилися від поганих звичок, а не йдуть за стадним інстинктом, які поважають інших, та які прагнуть змінити світ на краще.  вірю, що такі люди колись, як то кажуть, переможуть і люди будуть знову мати високі моральні принципи. 

Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля.

Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності.

У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”.

Український народ споконвіку вирощував на своїй землі хліб. Важкою була праця хлібороба, але й почесною. Посіяний, вирощений, скошений, змолочений, спечений, хлібзберігав у собі тепло долонь хліборобів, їхню любов до землі й до людей.

Наш народ певен: не біда, як є хліб і вода! З хлібом не будемо голодними, вода не дасть нам загинути, бо вона – початок усього. Вона вирощує трави й дерева, напуває звірів і птахів, дає життя людині. В Україні багато річечок і великих рік, які напувають наші поля, ліси, дають питну воду містам.

Але в наш час, на жаль, якісної питної води стає все менше й менше. Забруднені промисловістю водоймища стають небезпечними для здоров’я людей. Гинуть маленькі річки, висихають струмки.

Нам поки що вистачає питної води, а чи вистачить нашим нащадкам?

Безмежнасолодка вода!

Ми з нею багаті, щасливі.

O будьмо ж усі бережливі!

Як зникне солодка вода,

Сльозами солоними світ зарида.

Хліб і вода – вони потрібні нам. Тому нехай будуть наші ріки глибокими й чистими, нехай напувають вони родючу землю, на якій завжди колихатимуться безмежні пшеничні поля!

Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля.

Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності.

У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”.

Український народ споконвіку вирощував на своїй землі хліб. Важкою була праця хлібороба, але й почесною. Посіяний, вирощений, скошений, змолочений, спечений, хлібзберігав у собі тепло долонь хліборобів, їхню любов до землі й до людей.

Наш народ певен: не біда, як є хліб і вода! З хлібом не будемо голодними, вода не дасть нам загинути, бо вона – початок усього. Вона вирощує трави й дерева, напуває звірів і птахів, дає життя людині. В Україні багато річечок і великих рік, які напувають наші поля, ліси, дають питну воду містам.

Але в наш час, на жаль, якісної питної води стає все менше й менше. Забруднені промисловістю водоймища стають небезпечними для здоров’я людей. Гинуть маленькі річки, висихають струмки.

Нам поки що вистачає питної води, а чи вистачить нашим нащадкам?

Безмежнасолодка вода!

Ми з нею багаті, щасливі.

O будьмо ж усі бережливі!

Як зникне солодка вода,

Сльозами солоними світ зарида.

Хліб і вода – вони потрібні нам. Тому нехай будуть наші ріки глибокими й чистими, нехай напувають вони родючу землю, на якій завжди колихатимуться безмежні пшеничні поля!