Твір-розповідь "яка тобі найбільше тварина подобається? ", 5-7 речень

моє найулюбленіше тварина-собака.вони красиві і розумні, деякі навіть привчені рятувати людей.у них гарний забарвлення шерсті: чорний, палевий, коричневий.вони дуже люблять: грати в м'ячик, грати з паличкою, гратися з іншими собаками, плавать.ім так подобається, коли з ними іграют.собачкі дуже люблять коли їх гладять і чешуть пузіко.оні образливі, наприклад, коли їх покарають за що-небудь або накрічат.я дуже люблю собак!

Пряму мову передають розповідними, питальними, спонукальними та окличними реченнями.

Слова  автора супроводжуються розповідною інтонацією. Якщо слова автора стоять перед прямою  мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою:

1.  Він посміхнувся з поблажливою зверхністю (слова автора): «Життя, воно навчить… Навчить калачі з маком їсти»(О. Гончар)

Слова, що стоять після прямої мови, вимовляються трохи прискорено і  з пониженням  голосу : «А тепер розкажи нам, Нателло? – усміхаючись говорив інженер, - як ти відкрила Оленяче джерело?» (О. Гончар).

Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється з підвищенням голосу, друга – залежно від мети висловлювання, а слова автора виділяються паузами з обох боків і вимовляються з інтонацією вставних слів, із зниженням голосу в кінці:

«Мамо! – радісно закричав хлопчина, зриваючись нагло з довгої задуми. - Знаєш, мамо що?» (Б. Лепкий)

Архаизм — лексическая единица, вышедшая из употребления, хотя соответствующий предмет (явление) остаётся в реальной жизни и получает другие названия (устаревшие слова, вытесненные или заменённые современными синонимами). Причина появления архаизмов — в развитии языка, в обновлении его словаря: на смену одним словам приходят другие.

Вытесняемые из употребления слова не исчезают бесследно: они сохраняются в литературе и в составе некоторых устоявшихся выражений, употребляемых в определённом контексте; они необходимы в исторических романах и очерках — для воссоздания быта и языкового колорита эпохи. В современном языке могут сохраняться производные вышедших из активного употребления слов (например, «сейчас» и «сегодня» от архаичных «сей» и «сего»).