Намокнути до останьої нитки-синонім-прислівник жити на широку ногу-прислівник-синонім

жити на широку ногу- багато жити.

намокнути до останьої нитки-наскрізь,повністю,зовсім

Випускник: доброго дня, євгенія петрівна! - радісним голосом крикнув андрій. вчитель: доброго дня, андрію. а я тебе і не впізнала - зворушливо проговорила вчителька. випускник: як ваши справи? ви ще працюєте у школі? - сказав андрій і підійшов ближче до старої вчительки. вчитель: все добре! ні, вже не працюю. стара зовсім стала - сумно сказала вчителька і поставила тяжкі сумки на дорогу. випускник: може вам чимось ? - сказав андрій і взяв у єфгенії петрівні сумки. вчитель: а ти як живешь? де працюєшь? - згадуя своїх старшекласників сказала євгенія петрівна. випускник: в мене є дружина, та син - федько. працюю у шахті. все дуже добре, але сумую за школьними роками. дальше даже не знаю что написать, подумай сама, может в голову что то

Двоскладне речення — речення в якому обов'язково повинні бути обидва головні члени — підмет і присудок. наприклад, речення я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти (і. жиленко). адже це уже не дивно, що ми твердо, , владно устаєм (п. тичина) кожне з двох простих двоскладних речень (синтаксичні центри — я люблю, діти зростають, це не дивно, ми устаєм). у двоскладному реченні якийсь головний член може бути пропущений, але він легко встановлюється з контексту або ситуації. наприклад, у реченні ранні пташки росу п'ють, а пізні сльози ллють (нар. творчість) у другій частині немає підмета, але він домислюється з контексту: пізні пташки сльози ллють. поза контекстом такі речення незрозумілі. отже, ці два речення двоскладні неповні. іноді присудок у реченні може бути відсутній, і не відчувається потреби в ньому — він, так би мовити, самоочевидний, тобто випливає зі змісту самого речення: а тут і чіпка в хату (панас мирний). найчастіше це трапляється в описах та ремарках: село. хата, навкруги город, заплетений лозою; в городі біля хати, з причілку, квітки, соняшники і маленька верба (м. кропивницький). у таких реченнях є обставини місця (що стосуються присудків), а самі речення констатують переважно розміщення або пересування когось або чогось у просторі. до наявних у них підмета і обставини легко домислюється присудок: ворота й хвіртка стоять, найдорожче й найважче чекає, чіпка заявився, хата стоїть, город розкинувся, квітки, соняшники і верба ростуть. ці речення, також двоскладні неповні. за тим, як співвідноситься зміст висловлювання з дійсністю, як уявляється в ньому носій дії, стану або змінної ознаки і чи взагалі уявляється, двоскладні речення можна поділити на особові, неособові та безособові. особові й неособові двоскладні речення за структурою однакові. різняться вони між собою лише реальним значенням підмета.