Диалог на украинском языке "шо для мене е гiднiсть" или "уркаiнська мова" реплик 20-30 со смыслом!

привіт

привіт

що робиш? зможеш вийти на прогулянку? !

вибач, але я зайнята. я пишу розповідь, про те, що для мене є укр. мова.

цікаво, і що написала. можеш прочитати?

так, звісно. усі ми маємо рідну домівку, та землю на якій народилися та зростаємо. ми пишаємося мовою, якою розмовляємо. такі люди не завжди є патріоттами своєї країни, але і без своїє мови жити не можуть. мені дуже подобається моя рідна мова і я справді нею пишаюся. батьки мене змалечку до цього привчали. - поки що це все. дай пораду, як продовжити.

ну, я б сказала так " навіть якщо життєві обставини змусять мене покинути рідне місте або навіть країну- я її ніколи не забуду. для мене мова є частиною моєї душі. і тому забути мову, це як вирвати шматочок душі,шматочок мене"

чудово,дякую тобі дуже!

після цього можна сказати, : "душою я завжди повертатимуся до рідного містечка. що назавжди залишило слід у моєму серці"

 

что, можеш разделить некоторые фразы или дополныть..и будет те зато такого ни у кого не будет!  

Елизавета федоровна активно занималась благотворительной деятельностью, которую вела и раньше, но не в таком объеме. положение генерал-губернаторши давало ей широкую возможность для дел общественного призрения. если просматривать периодику 1890-х годов, в разделах по благотворительности довольно часто встречается имя е.и.в. елисаветы феодоровны, наряду с прот. и.и.сергиевым - о. иоанном кронштадтским. самое значительное дело в этот период - елисаветинское благотворительное общество. «елисаветинское благотворительное общество, состоящее под высочайшим покровительством их императорских величеств и под августейшим попечительством государыни великой княгини елисаветы феодоровны, учреждено специально для того, призревать законных младенцев беднейших матерей, дотоле помещаемых, хотя без всякого права, в московский воспитательный дом, под видом незаконных. основанное в январе 1892 г., исключительно для столицы, и распространившее в конце того же года, с высочайшего соизволения, свою благотворительную деятельность и на всю московскую губернию, елисаветинское общество встретило теплое сочувствие среди москвичей, что дало ему возможность в короткое время образовать елисаветинские комитеты при всех 224 московских церковных приходах и открыть таковые же во всех уездных городах московской губернии» (журнал «детская », 1894 г.) деятельность общества была тщательно спланирована и охватывала детей различных возрастов, обеспечивая их будущее.  кроме того, елизавета федоровна возглавила комитет красного креста, а после гибели она была назначена председательницей московского красного креста. 

частини мови поділяються на три групи: самостійні , службові та окрема група частин мови.

1. самостійні частини мови.

до цієї групи належить:

-іменник

- прикметник

- дієслово

- займенник

- прислівник

- числівник.

самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. головною ознакою самостійних частин мови є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.

2. службові частини мови

до неї належать:

- сполучник

- прийменник

- частка.

роль службових частин мови в реченні – зв’язок слів між собою, надання певних емоційних відтінків членам речення або творення нових слів і морфологічних форм.

3. окрема група

до неї належать:

- вигук

- звуконаслідування.

і. самостійні частини мови.

іменник – назва предметів та будь-яких явищ.

наприклад, стіл, вітер, ганна.

іменник зазвичай буває підметом або додатком (у непрямих відмінках).

прикметник – вираження ознаки предметів.

наприклад, високий, красива, дерев'яний.

прикметник – це типове узгоджене означення.

однак у нетиповому варіанті прикметник також може виступати іменною частиною складеного присудка.

дієслово – вказівка на дію або стан предметів чи явищ.

наприклад, біжу, переїхав, зробити.

дієслово – це типовий присудок. але не тільки!

дієслова іноді можуть виступати в ролі підмета, додатка, обставини та навіть означення.

що стосується дієслівних форм, то дієприкметник у реченні – це означення чи іменна форма складеного присудка; а дієприслівник – це обставина.

займенник – вказівка на особу або предмет.

наприклад, я, твій, той.

займенники, що вказують на предмети в реченні відіграють роль підмета та додатка. а займенники, які вказують на порядок при лічбі та ознаки, звичайно, стають означеннями.

прислівник – виражає ознаку дії чи іншої ознаки.

наприклад, холодно, тричі, стрімко.

прислівник частіше за все буває обставиною та тільки іноді – неузгодженим означенням.

службові частини мови не є членами речення, але давайте розберемо, яку граматичну роль вони відіграють.

числівник – назва кількості предметів або явищ та їхній порядковий номер.

наприклад, сто, перший, десятеро.

числівник часто буває підметом (часто – разом з іменником), але в непрямих відмінках може виступати додатком та означенням.

іі. службові частини мови.

сполучник – зв’язок між собою частин речення та однорідних членів речення.

сполучники сурядності існують у реченні для приєднання однорідних членів та частин складносурядного речення. сполучники підрядності єднають підрядне речення з головним у складнопідрядному реченні.

частка – виражає відтінки мовлення.

частка потрібна для вираження чи підсилення конкретного слова або словосполучення. також за частки окреслюється питання, ствердження чи заперечення в реченні.

ііі. окрема частина.

вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.

наприклад, ой, ах, тьху.

вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.