Сучасне і майбутнє у стосунках людини і природи твір будь ласка

в сучасності не всі ми поважаємо природу. дехто її дуже любить але нажать є такі що її ненавидять. я наприклад обожнюю і поважаю придоду і наше сучесне повсякденне довкілля. а у майбутньому стосунки людини і природи можуть погіршитись або навпаки покращитись. я думаю що погіршаться тому наші люди зовсім не вміють шанувати і піклуватися про природу.

матір моя, марія, читати мене навчила. 

матір моя, марія, - підмет;

читати, навчила – однорідні присудки;

мене – додаток.

речення розповідне, не окличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними присудками.  кожен птах, свою пісню співаючи, здіймається до небес. кожен птах – підмет; співаючи, здіймається – однорідні присудки; свою пісню – додаток; до небес – обставина.

речення розповідне, не окличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними присудками.

Наша українська мова , схожа на вінок із квітів, що увібрали в себе усі кольори веселки. у ньому переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбуття, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зоряність злетів. життя і серце нації відбилося у нашій мові, яка за красою своєю ми знана однією з найбагатших, наймилозвучніших у світі.  тому не дивно, що василь голобородько, поет гармонії та взаєморозуміння, порівняв українську мову з піснею, уклавши глибинний філософський зміст у це порівняння. нас навіть на дивує, що «пісня» у поета — поняття власне, яке моє писатися з великої літери. «пісня» у вірші голобородька— це життя, історія, відбита у душі кожного українця. саме тому ми «пісенними словами // і побратимами // у товаристві розмовляємо» — словами, народженими величчю національної історії, багатовіковим шляхом випробувань.  цей шлях навчив наш народ зброєю слова промовляти до недругів, виховав мудрість мовчання, коли слова — не потрібні, бо говорить душа:   хай знають вороги,  якими словами  на самоті мовчимо.  їх неважко почути, бо «кожне слово // нашої мови // записане у літописі». і знову нас вражає, мов відкриття, поетове узагальнення-символ: «літопис» — як сива історія, де слова вже мовчать, але надихають на пісню сьогодення. так і злилися у вірші в. голобородька «наша мова» слова пісні зі словами літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну і безцінну роль рідної мови в житті кожної людини.