Дуже потрі! спільнокореневі слова до слова наполегливий. якумога швидше!

наполегливий- наполягати, 

Одного разу увечері до нас у квартиру подзвонили. я кинувся до дверей, а за мною кіт маркіз. у дверях стояла тітка валя, мамина сестра, — вона приїхала до нас у гості з полтави. мама відразу заклопоталася на кухні, щоб пригостити гостю. тато став розпитувати тітку валю про новини, а я сів з ногами в крісло, на руки до мене стрибнув маркіз. «і для чого ви кота в квартирі тримаєте? — знизала плечима гостя. — скільки турбот з ним! » тато погладив кота і сказав: «це улюбленець усієї родини! у нього є свій куточок з килимком, є м'ячик. любить спати на дивані або на підвіконні, чомусь на газетах. а коли в квартирі буває прохолодно, забереться до нас у постіль і, згорнувшись клубочком, спить у ногах». «я вважаю, що котам не місце в квартирі, вони повинні бігати в дворі», — сердито заперечила тітка. мені здалося, що кіт прекрасно все зрозумів. напевне, він відчув ворожість гості. маркіз зістрибнув з моїх колін, вигнув спину і ніби знехотя, немов приймаючи якесь рішення, рушив до вхідних дверей. зупинився і занявкав. «льоша, випусти маркіза погуляти», — сказала мені мама. «і нехай не повертається, поки я тут», — крикнула тітка валя чи то в жарт, чи то всерйоз. але так воно й вийшло. маркіз не прийшов ні цього дня, ні наступного. ми затурбувалися. тато сказав мамі, що маркіз, напевно, образився на тітку валю.

Веселе літо згасло. вересень зробився повноправним господарем у природі. незвично холодно стає вранці й уночі. лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. усюди відчувається прохолодний подих осені. сіре небо все частіше затягають низькі хмари. сіється дрібний дощ.  ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.  повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. горобина обвисла червоними розкішними гронами. листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.  нещодавно зелена трава припала до землі. високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.  у такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. настала золота осінь.