Знайдіть у реченнях прислівники , схарактеризуйте їх ; визначте, до якого розряду кожний із них належить 6. десь вітер гpae на віолончелі, морозні пальці приклада до скла , і ти одна в зажуреній оселі замріяно схилилась до стола . 7 . квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова . 8. юність в інших завше загадкова . 9 флегмагично зима тротуаром поскрипує , фантастичні плете казки , позіхне десь під білою липою , на шибки покладе мазки . 10. мріють крізь хмари зорі вгopi . 11. але правди в брехні не розмішуй , не ганьби все підряд без пуття , бо на світі той наймудріший , хто найдужче любить життя . 12. я не вертав . я йшов собі , бо щось так владно кликало мене туди , де гори ввечері ​

Швидко минає час.старіють і йдуть ветерани великої вітчизняної війни.нам,правнукам героїчного покоління переможців,здається,що війна була так давно.але чим далі відходять в історію події того грізного часу,тим віразніше постають вони в пам'яті ветеранів.дуже часто,вітаючи родичів і друзів зі святом ,ми бажаємо їм мирного неба над головою.ми хочемо ,щоб їхні сім'ї не піддавалися важким випробуванням війни.війна! це слово несе за собою море сліз,страждання,втрату дорогих нам людей,переповнює наші серця болем втрати.звідусіль,де йде війна, чути плач і огушливі вібухи,які розривають людям душі і серця.велика вітчизняна війна — одна з найтрагічніших періодів в історії нашої батьківщини,вона забралажиття мільйонів людей,змусила зіткнутися у страшній боротьбі народи різних країн.на наше велике щастя ми знаємо про війну лише з кінофільмів та літературних творів.коли говорять про велику вітчизняну війну ,завжди звучать слова про те,що війна не обійшла стороною жодну радянську сім'ю.одного разу дід розповів меніісторію , яку почув ще від свого батька,я пам'ятаю цю історію до сіх пір.перший у житті бій,команда - “в атаку! ”.з німецької сторони відкривається шквальний вогонь.коли прадід зрозумів,що атака захлинулася,відстань до лінії вогню було меньше,ніж до свого окопу.навколо нікого.упав за віпадковий пеньок.стогін поранених далеко поки лежав,німці його пеньок перетворили на потерть.цей віпадок навчив його точно зваженої обмеженості,і тільки завдяки цій науці він потім віжив у м'ясорубці(так він називав війну).я пишаюся тим,що мій прадід був актиіним учасником великої вітчизняної війни і зробив гідний внесок у перемогу нашого народу.              

протягом усього життя людина потрапляє в різноманітні ситуації: приємні, страшні, екстремальні, неприємні. головне, за будь-яких обставин вести себе гідно. не можна піддаватися поганому впливу, зраджувати своїй власній думці, пліткувати. гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. чесність, щедрість, щирість, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість людині стати благородною.

на жаль, у житті трапляються ситуації розпачу. наприклад, коли хтось із рідних або близьких помирає, не вдається гарно виконати роботу, погано володієш тими чи іншими навиками. усі життєві обставини та ситуації треба сприймати з гідністю. ні в якому разі не можна падати духом, починати пити, уживати наркотики. це найгірше, що може трапитися з людиною після невдачі. слід усе сприймати як життєвий урок, пам’ятати, що на помилках треба вчитися.

не можу не згадати княгиню ольгу. це сильна, мужня, вольова, вірна українському народу жінка. після загибелі свого чоловіка ігоря вона стала правити державою. жінка не покинула київську русь на призволяще, не поїхала до іншої держави, не вийшла заміж — вона перш за все помстилася за князя, а згодом активно займалася державними справами. ольга не забувала про свій народ, прагнула охрестити русь, будувала церкви, храми, об’єднувала окремі племінні володіння в єдиний державний організм. княгиня не покинула справи свого чоловіка, продовжувала жити заради єдиного сина святослава й залишалася вірною народові. вона гідно трималася, не підкорялися чужим законам та іншим країнам, а навпаки активно розвивала київську русь, вела дипломатичні відносини, не брала участь у війнах. ольга дійшла до бажаної мети: отримала повагу племен, виростила сина, досягла розквіту держави за її правління. і сучасним політикам хотілося б побажати навчитися так гідно тримати себе, бути вірними своєї народові.

не можу не згадати слова видатного українського поета андрія самійловича малишка:

а правда лиш одна — вона колюча,гірка й жорстока. і завжди в біді,тож мужнім будь — оборони її.

автор доводить, що гірку чи солодку правду треба сприймати з гідністю. треба бути готовим до всього, уміти відповідати за себе й свої вчинки, адекватно сприймати критику, тоді й суспільство буде сприймати нас відповідно.

отже, гідність завжди викликає повагу. навіть в епоху нестабільності, катастроф кожен повинен мати це почуття. гідна людина ніколи не бути принижувати слабшого за себе, а навпаки буде та підтримувати. коли ми будемо розумно вирішувати наші особисті, місцеві, міжрегіональні, міждержавні проблеми, тоді запанує злагода. не можна опускатися до рівня звірів, не забуваймо, що ми люди, які повинні мати гідність!