Створити буриме до слів-кринички , водички

біля хати стоїть в нас криничка,

і сховалась на дні там водичка.

вона сонця до сих пір боїться,

бо чорнобиль ще й зараз їй сниться.

 

 

 

 

 

 

1." - ох ти ж сякий-такий сину! як то - на батька? ! " - промовив тарас бульба й уражено відступив на кілька кроків назад

(н. в. гоголь "тарас бульба")

2. " - осьде він, пан василь", - сказав наум й всміхнувся.

( "маруся" григорій квітка-основ'яненко)

3." - стій же й не ворушися! я тебе породив, я тебе й уб'ю! " - промовив тарас і, відступивши крок назад, значв

4." - да годі тобі розпитувати! - озвався піп. - бачиш, що не татаре, то і впускай."

("чорна рада" пантелеймон куліш)

5. далі до сина: " - боже правий! боже правий! та се ж твій петрусь! орел, а не козак! "

("чорна рада")

– ото світ, ото прогрес,

вже дістала атс,

нема ладу там у них,

роблять курям все на сміх.

час мобільний нам купити,

досить світом вже коптити,

сказав дід, поставив крапку,

на чолі почухав складку.

завтра в місто вирушаю,

та мобільний там придбаю,

баба бачить дід кипить,

охолоне, як поспить.

та на ранок швидко встав,

геть їй слова не сказав,

рушив в місто, хай іде,

чи до діла доведе.

вже скипів в печі обід,

ось і суне з міста дід,

капелюх на голові,

кури з ляку втекли всі.

а мобільний у кишені,

ще й гарантія у жмені,

час вже порати скотину,

в діда згорбило геть спину.

щось ті кнопки натискає,

а що тисне сам не знає,

пішла баба в хлів сама,

діда мучить сатана.

що натиснув сам не знає,

хтось до нього промовляє,

каже там якась дівиця,

у коханні вона левиця.

зробить все, що він захоче,

і завзято так регоче,

зашарівсь дід, як той мак,

хочу так і хочу сяк.

а вона все не вгаває,

з діда дух вже вилітає,

в слухавку сопе, мов міх,

а дівицю бере сміх.

– що старий, досить дрімати,

час до діла приступати,

роздягайся до гола,

у кохання піде гра.

одна рука пішла в хід,

уже голий стоїть дід,

вже готовий в наступ йти,

де дівицю ту знайти.

баба брязкає дверима,

голий дід перед очима,

– одурів, старий віслюк,

чує в двері хтось тук-тук.

кума в хату залетіла,

стоїть лупає очима,

витріщила свої очі,

мовби щось сказати хоче.

тут, як стала реготати,

дід кальсони став вдягати,

– куме, ти не гарячкуй,

добре стань та поміркуй.

я сама вже скільки літ,

геть не милий білий світ,

візьміть мене у свій кут,

геть не страшний божий суд.

будемо тебе шанувати,

– досить, кума, жартувати,

був у місті геть спітнів,

– діду, тут без зайвих слів.

іди на ліжко та чекай,

стій, куди ти, не тікай,

ще таке не бачив світ,

у кальсонах тікав дід.